У колонії Лідавка мешкали поляки та українці. На початку 1943 року тут дислокувалися радянські партизани. У помсту за це німці разом з українською поліцією 3.03.1943 р. втихомирили село. У Лідавці було вбито 104 особи та ліквідовано 29 господарств. Частина жертв була похована в братській могилі в Лідавці, а частина - в селі Пашуки.

У 1970-х роках місцева влада встановила в Лідавці пам'ятник в пам'ять про вбитих поляків. Це був високий залізобетонний моноліт з барельєфом матері, яка обіймає дитину, і написом українською мовою. Напис на пам'ятнику не згадував про національність жертв. До кінця 1990-х років цей обеліск був уже сильно пошкоджений, а напис на ньому частково нечитабельний.

Тому Рада охорони пам'яті боротьби і мучеництва доклала зусиль для вшанування пам'яті поляків, вбитих у Лідавці. Пам'ятник у формі хреста було відкрито у жовтні/листопаді 2004 року. Серед імен жертв, викарбуваних на пам'ятнику, є також імена поляків, вбитих Українською повстанською армією кількома місяцями пізніше - родини Бір і Черкавських. Вже після відкриття меморіалу Рада Фундації отримала доступ до щоденника колишньої мешканки Лідавки. Цей документ дозволив доповнити список жертв. Таким чином було ідентифіковано більше людей, а також доповнено в документації особистості тих, хто вже був вшанований.

Нинішній пам'ятник являє собою гранітний хрест з польським орлом і написами польською та українською мовами, оточений кам'яною стіною. Напис свідчить: "Пам'яті / спочиваючих тут / близько 130 поляків / мешканців села / Лідавка / жорстоко вбитих / фашистами / 3 березня 1943 року / Спалене село перестало існувати. Родини / колишніх мешканців села / та Уряд / Республіки Польща / 2003 // [далі йде перелік імен] // Нехай спочивають з миром".