П'ятиповерхова вілла, збудована сином одного з найбільших підприємців "вулика" та політичного діяча, власника текстильної компанії Карла Георга Вольфрума. Сьогодні - якщо дивитися з вулиці Черчілля - будівля характеризується регулярною масивністю і стриманою класицистичною артикуляцією фасаду, з якою дещо дисонує високий мансардний дах. Втім, це навряд чи є відлунням тієї розкоші, яка була притаманна віллі під час її спорудження.

Розташована на схилі, будівля була зведена поруч з протестантською церквою, співзасновником якої був Людвіг Вольфрум. Спочатку це була розкішна еклектична вілла з мальовничим, неправильним силуетом, підкресленим масивною вежею, яка сьогодні вже не існує. Зникли також архітектурні деталі - класицистична деталь, що прикрашає ризаліт з боку вулиці, необарокові віконні рами і неоренесансний фронтон на бічному підвищенні, що виходить на вулицю Струпежницького.

Завдяки цьому історичному поєднанню форм колись одна з найрозкішніших вілл в Усті була гарним прикладом консервативного смаку заможної німецької буржуазії кінця 19 ст. Це був світ, близький до віденської фірми "Мікш і Недзельський". Це ательє було утворене парою колег з архітектурної практики великого архітектора епохи історизму Генріха фон Ферстля (проектувальника, серед іншого, Університету та Вотивної церкви, зведених у Віденському кільці).

Витіюватий стиль вілли Людвіга Вольфрума, однак, швидко застарів - нинішнього вигляду вона набула в 1930-х роках в результаті перебудови на замовлення наступного власника, Норберта Дюршміда, який, до речі, був родичем Вольфрумів.
Після війни будівлю використовували як дитячий садок.

Технічні дані: цегляна кам'яниця.