Костопіль, містечко з населенням менше трьох тисяч мешканців на річці Замчисько у Волинському воєводстві, отримало статус міста лише у 1923 році, а через два роки стало центром повіту. Приблизно в той же час воно збагатилося величною будівлею залізничного вокзалу на лінії Рівне – Сарни, збудованою ще за часів поділів Польщі.

Костопіль та Янова Долина

Будівництво станції було пов'язане з реалізацією нової ділянки залізничної лінії від Костополя до Янової Долини, розташованої за кілька кілометрів на захід. Селище Янова Долина, яке називали (значно перебільшено) "Волинською Гдинею", було засноване у міжвоєнний період як зразкове службове селище при Державних базальтових кар'єрах.

Це був взірцевий маєток, реалізований на основі сучасного міського плану, електрифікований та підключений до системи водопостачання і каналізації. Уздовж вулиць, спланованих за регулярною сіткою, були побудовані дерев'яні вілли на чотири сім'ї. Крім того, функціональна програма селища включала школу, дитячий садок, громадський центр (так званий "блок") з кінозалом і їдальнею, медичний центр, ринкові ряди, каплицю і кладовище. Завдяки будівництву залізничної колії до Костополя село було інтегроване в національну залізничну мережу.

Архітектура залізничного вокзалу в Костополі

Станція в Костополі була найбільш вражаючою залізничною інвестицією в тій частині прикордонних земель, які перебували під управлінням Радомської регіональної дирекції державних залізниць (північна частина Волинського і південна частина Поліського воєводств). Це була відносно невелика територія порівняно з територіями під управлінням Віленської та Львівської дирекцій, тому залізничних інвестицій тут було зроблено відносно менше, насамперед у зв'язку з будівництвом нових залізничних ділянок на маршрутах Луцьк – Стоянів та Костопіль – Янова Долина.

Будівля залізничного вокзалу в Костополі отримала типове для свого часу архітектурне оформлення в стилі традиціоналізму сучасного походження. Збудована на витягнутому прямокутному в плані фундаменті, вона була вкрита складним дахом: над центральною, вищою частиною будівлі – двосхилим, а над бічними частинами – мансардним з мальовничими фасадами.

Щодо деталізації, то архітектор використав сучасні рішення з домінантним мотивом ризаліту, увінчаного бароковим фронтоном з волютами. Цей елемент має характерну артикуляцію, що часто зустрічається в реалізаціях цього напрямку: це двоповерховий фронтон – в нижньому поверсі розділений пілястрами і покритий волютами, у верхньому поверсі лише волютами.

 Залізничні вокзали зі схожою архітектурою

Ціла серія залізничних вокзалів, збудованих на польських землях у 1820-х роках, має схожі риси форми, Це станції у Жирардуві, Слонімі, Новоєльні, Пабраде, Прушкуві, Пйонках, Вільколазі, Білій Підляській, Більську Підляському, Вовковиську, Озерниці, Скідлеві, а також повторювані станції на ділянках Згеж – Бродниця, Насельськ – Торунь, Кутно – Стшалково, Вільнюс – Ліда чи Троки – Орани. Костопільський проєкт, з іншого боку, був буквально повторений ще у двох місцях: у Сенкевичівці на лінії Луцьк – Стоянів та у Вербковіцах (останнє розташоване в межах нинішніх польських кордонів, у Люблінському воєводстві). На жаль, відсутність доступу до проєктної документації не дозволяє зробити детальні висновки щодо авторства цих споруд і точного часу їхнього будівництва. Найімовірніше, вони були розроблені в проєктному бюро Радомської дирекції, однак в архівних джерелах не збереглося жодної інформації на цю тему.

Сьогоднішня доля залізничного вокзалу в Костополі

Залізнична станція в Костополі існує і сьогодні, виконуючи свою первісну функцію. Селища ж Янова Долина вже давно не існує. Воно було спалене у квітні 1943 року під час Волинської трагедії, коли загони Української повстанської армії вирізали близько шестисот поляків, які там проживали. У всьому Костопільському районі жертвами злочинів українських націоналістів стали щонайменше 4,2 тисячі осіб польської національності.