У 1930-х роках у Санкт-Петербурзі почалися політичні та етнічні чистки. Затриманих збирали у підвалі так званого Великого будинку, який був штаб-квартирою НКВС, і там масово вбивали. Останки жертв потім вивозили до лісу в селі Левашово (близько 20-30 км від Санкт-Петербурга) і ховали в братських могилах. Це була військова зона, і територія ретельно охоронялася. Трупи жертв звозили в Левашово до 1954 року. 1989 року почалася масова реабілітація жертв сталінських чисток. З січня 1990 року в петербурзькій пресі почали друкувати списки жертв. До 28.04.1997 р. був опублікований список з 12 836 імен розстріляних між 1937 і 1938 роками, в тому числі 2 039 поляків. На сьогодні встановлено, що останки 46 771 особи поховані в Левашовському лісі на території площею 6,5 гектарів, огородженій масивним дерев'яним парканом. Близько 8 000 з них - поляки, решта - переважно росіяни, за ними йдуть білоруси, литовці, латиші, естонці, фіни та євреї. Більшість поляків були вбиті в жовтні або листопаді 1937 р., але їх вбивали і в 1938 р. Кажуть, що жертви були поховані в різних могилах, з дотриманням принципу поділу на національності. З 1990 року Левашовський цвинтар відкритий для відвідувачів. Містяни спонтанно почали розміщувати на деревах листівки та імпровізовані таблички з іменами своїх близьких. Згодом з'явилися більш постійні пам'ятні знаки - металеві та мармурові фотодошки і хрести. Перед входом на кладовище встановили величезний пам'ятник гільйотині. При вході на некрополь стоїть колишня вартівня, яка перетворена на невеликий однокімнатний музей зі скромною експозицією. Поруч знаходиться колишня сторожова вежа, яку в 1991 році перетворили на дзвіницю - кожен, хто заходить на цвинтар, може потягнути за мотузку і активувати дзвін на знак пам'яті за жертвами. На цвинтарі не проводилося жодних ексгумацій, лише буріння свердловин, що підтверджує наявність тут людських останків. Відтак, обриси могил невідомі. Польський пам'ятний знак, один з перших національних знаків, був встановлений у 1993 році з ініціативи Товариства "Меморіал", Культурно-просвітницького товариства "Полонія", Спілки поляків і Генерального консульства Республіки Польща в Санкт-Петербурзі. Автор пам'ятника - Леон Піскорський. На неправильній брилі викарбувано напис "Прощаємо і просимо прощення" (ця формула, взята з листа польських єпископів до німецьких єпископів, у багатьох людей викликає здивування і нерозуміння). У 1998 році пам'ятник був доповнений блоком з державним гербом, проект якого розробив архітектор Ярослав Скшипчик; роботи фінансувала Рада охорони місць боротьби і мучеництва. Нинішній пам'ятник складається з двох частин: кам'яної брили, на якій встановлено хрест, і кам'яної дошки з написом польською та російською мовами "Пам'яті польських жертв масових репресій, розстріляних у 1937 - 1938 рр. Співвітчизники". 30.10.1997 р. на цвинтарі було відкрито пам'ятник, профінансований місцевим відділенням Конгресу євреїв Росії. Його виконав Едвард Зарицький, видатний скульптор віри Мойсея, який пишається своїм польським корінням. У наступні роки в Левашуві були встановлені інші пам'ятники, в тому числі ще один "польський" пам'ятник, на якому кирилицею викарбувані імена близько 40 вбитих поляків, а 28.10.2010 р. відкрито пам'ятник, присвячений "Католикам СРСР - жертвам політичних репресій". Ініціатором встановлення пам'ятника був о. Кшиштоф Пожарський, який також був автором проекту пам'ятника. Планувалося, що на пам'ятнику будуть викарбувані імена 12 католицьких священнослужителів різних національностей, які були вбиті в Левашові, але через протидію влади напис є узагальнюючим.