Розташовані на злегка вигнутій лінії, нерівновисокі колони повторюють обриси фасаду школи, перед якою вони стоять. Вони створюють враження незавершеної (або зруйнованої) колонади чи садової альтанки, диференціюючи ритм простого фасаду будівлі. Гладку текстуру бетону окремих колон урізноманітнюють розкидані по всьому периметру невеликі отвори/відколи, що іноді нагадують обриси людських силуетів. Цей мотив повторюється у творчості Бронятовського, надаючи виразності, наприклад, його пам'ятнику депортованим євреям на станції Берлін-Грюневальд. Так само проблема множення, повторення елементів займала його майже від початку творчості. Тут, щоправда, вона постала в контексті теорії відносності Альберта Ейнштейна, на честь якого названа школа. Варіації на тему схожості - очевидної - і відмінності - ледь вловимої - різних форм і явищ накладають тонку смислову сітку на - здавалося б - суто декоративну просторову інсталяцію, урізноманітнюючи оточення школи. Тут чіткіше, ніж в інших берлінських роботах Бронятовського, проявилося його мистецьке коріння, відсилання до експериментальних досліджень простору, які він проводив у майстерні професора Єжи Ярнушкевича у Варшавській академії мистецтв.

Кілька масштабних скульптур та інсталяцій, а також картини сучасних німецьких і зарубіжних художників, зокрема група "Ми 20-го століття" поляка Збіґнєва Фрончкевича, були встановлені на території навколо гімназії імені Айнштайна та в її інтер'єрах. Вони складають амбітну за змістом програму школи, в якій найновіші роботи різних медіа покликані стимулювати питання, спонукати до роздумів, а присутність митців з різних країн сприяє інклюзивному мисленню.