Це найбільша робота берлінського скульптора і одна з найуспішніших мартирологічних композицій у сучасному європейському мистецтві, яка залишається недооціненою як у Польщі, так і на міжнародному рівні. Пам'ятник розташований на місцевому залізничному вокзалі в західній частині Берліна, станції, звідки депортували євреїв, починаючи з 1941 року. Він був створений на замовлення Берлінського міського сенату та влади району Вільмерсдорф. Автор використав рішення, які часто зустрічаються в меморіалах жертвам війни та Голокосту: збережені елементи, знайдені на місці розстрілу (тут залізнична рампа, пор. подібне вирішення в меморіалі в концтаборі Треблінка) і стримано застосований фігуративний елемент - сліди, відбитки людських силуетів.

"Ще складніше передати в будь-якому матеріалі були тепер уже безіменні фігури, що відійшли в небуття з вокзалу Грюневальд на околиці Берліна. Залишився лише порожній простір - пам'ять про відсутність. Порожнечі, залишені тими, кого відправили з вокзалу Грюневальд, зафіксовані в бетоні стіни у вигляді безформних тріщин і отворів, що визирають з її поверхні.
При певному освітленні їх можна прийняти за тіні людських силуетів". (Анда Роттенберг у каталозі "Кароль Бронятовський. Твори 1969-1999", Варшава 1999).

Мотив негативного відбитка, сліду фігури з'являється в дослідженнях різних художників другої половини 20 століття, в тому числі польських (наприклад, Владислава Гасіора, Аліни Сапочнікової). Аналогії з концепцією Грюнвальдського пам'ятника можна побачити в "безформних" фігурах, які з'являються в скульптурі Бронятовського з 1980-х років, а також у його малюнках-монотипах тушшю та гуашшю (тобто виконаних методом відбитка).

Напис на пам'ятнику свідчить: "Zur Mahnung an uns, jeder Missachtung des Lebens und der Würde des Menschen mutig und ohne Zögern entgegenzutreten" ("На наше застереження мужньо і без вагань протистояти кожному порушенню життя і людської гідності").