У жовтні 1941 року польські солдати, інтерновані до Швейцарії у 1940 році, а також представники емігрантської влади на Заході, зібралися на церемонію біля пам'ятника Тадеушу Костюшку в Цухвілі біля Солури і вирішили відреставрувати колишню цвинтарну каплицю, датовану 16 століттям (вона втратила свою первісну функцію, коли у 19 столітті було ліквідовано церковний цвинтар). Було вирішено присвятити її пам'яті полеглих польських солдатів. Після інвентаризації старої будівлі, вже 24 жовтня 1941 року в таборі для інтернованих в Ельґґу біля Вінтертура було опубліковано положення про конкурс на проект реконструкції та внутрішнього оздоблення "Меморіальної каплиці Армії Крайової в Солурі" (з кінцевим терміном подачі заявок до 1 грудня). Конкурс був "відкритий для всіх польських солдатів, інтернованих у Швейцарії", а також передбачав необхідність вирішити питання внутрішнього освітлення, проектування нового входу, а також благоустрою території навколо будівлі. 9 грудня журі (до складу якого входили архітектори з Цюріхської політехніки) обрало проект варшавського архітектора Яна Левінського (відомого до і після війни як Марек Лейкам), також інтернованого як молодший лейтенант 2-ї стрілецької дивізії.

Реконструкція, за погодженням польсько-швейцарського будівельного комітету та муніципалітету Цухвіля, була проведена у 1942 році на кошти, зібрані Комітетом "Про Полонія", силами польських солдатів (будівельні роботи на даху виконувала фірма "Конті" з Солури). Частину коштів надав також папський нунцій у Швейцарії. Як написано в обґрунтуванні рішення журі:

"на користь проекту говорить його простота, оскільки слід очікувати, що фінансові ресурси, виділені на реалізацію реконструкції в цілому, будуть скромними. Інтер'єр каплиці утворює єдине, компактне ціле завдяки відповідному використанню матеріалів. Автором ретельно опрацьовано питання освітлення. Основний акцент зроблено на вівтарній ніші, а в передній частині бічної стіни з правого боку передбачено високе вікно".

Простота і архаїчність тіла та інтер'єру каплиці також, можливо, пов'язані з дослідженнями Левинського архітектури і мистецтва перших століть християнства, які він тоді проводив у Цюріху (за якими згодом захистив там докторську дисертацію). Оточення каплиці змінилося з перенесенням цвинтаря і будівництвом нового костелу Святого Мартіна (1950-1956).

У 2013 році з ініціативи та за фінансової підтримки Товариства ім. Т. Костюшка (Kosciuszko-Gesellschaft) у Солурі було проведено капітальний ремонт фасаду каплиці.

Територія між каплицею, пам'ятником Костюшку та костелом св. Мартіна також була відроджена.

Голова Комітету "Про Полонію" 1942 року Адель Татаринов-Еґґеншвілер у 1961 році присвятила будівництву каплиці вірш німецькою мовою.