На початку 1942 року відбулася передислокація польських збройних сил в СРСР (Армія генерала Андерса) з території Радянської Російської Республіки до республік Середньої Азії.
На той час у Киргизькій Республіці була розміщена 5-а піхотна дивізія, яка формувалася тут з січня по вересень 1942 р. У місті Джалал-Абад розташовувалися штаб дивізії, батальйон зв'язку, рота охорони, взвод жандармерії, взвод рухомого складу, жіноча рота, автомобільна колона, призовна дільниця, військовий госпіталь на 200 ліжок, санітарний батальйон, польова кухня і розвідувальна рота, а також польовий суд. За межами міста дислокувалися полки - 13-й і 14-й у селищі Благовєщенськ, 15-й - у селищі Сузак, артилерійський полк і зенітна ескадрилья - у селищі Пахта-Куча.
У Джалал-Абаді було створено військове кладовище, де поховано близько 100 солдатів, які померли переважно в госпіталі, створеному для польської армії. Це кладовище було розташоване на околиці міста, навпроти православного кладовища.
Згідно з інформацією Посольства Польської Народної Республіки в Москві від 1971 року, на той час воно було повністю зруйноване. На приблизно 60 могилах зі зламаними бетонними хрестами не збереглося жодних написів, але при вході залишився обеліск з відбитком герба і написом: "V ПІХОТНА ДИВІЗІЯ - ВІЙСЬКОВЕ КЛАДОВИЩЕ". Рада охорони місць боротьби і мучеництва провела обстеження цього місця у 2000 р. Зібрана тоді інформація свідчила, що польський цвинтар проіснував до середини 1980-х років, коли через нього проклали лінію електропередач, значною мірою зруйнувавши поховання, після чого територію розчистили бульдозерами. Його точне місцезнаходження було визначено за архівними фотографіями, і виявилося, що зараз на цьому місці стоїть житловий будинок і господарські споруди. У 2010 році на краю колишнього некрополя Рада Фундації "Відкритий Діалог" спорудила меморіал у вигляді невеликого цвинтаря площею 117 м2.
Тут встановлено центральний пам'ятник - кілометровий стовп, увінчаний барельєфом орла - характерний для всіх відновлених кладовищ солдатів генерала Андерса. На пам'ятнику є напис польською та киргизькою мовами: "ТУТ СПОЧИВАЮТЬ ПОЛЯКИ / 96 СОЛДАТІВ / ПОЛЬСЬКОЇ АРМІЇ / ГЕН. WŁ. АНДЕРСА / І ЦИВІЛЬНІ / КОЛИШНІ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ / В'ЯЗНІ / РАДЯНСЬКИХ ТАБОРІВ / ЯКІ ЗАГИНУЛИ В 1942 РОЦІ / ПО ДОРОЗІ НА БАТЬКІВЩИНУ / ШАНУЙМО ЇХНЮ ПАМ'ЯТЬ". Уздовж підходу до меморіалу з обох боків висаджені ряди могил з рельєфним хрестом - по 4 могили в кожному ряду. Все це оточене огорожею з хвірткою, до якої ведуть сходинки на схилі пагорба, на якому розташоване кладовище. На огорожі є 4 плити з іменами солдатів, ідентифікованих співробітниками Ради ОПВіМ. При вході на кладовище встановлені інформаційні таблички з текстами польською та казахською мовами, на яких зазначено "ПОЛЬСЬКЕ / ВІЙСЬКОВЕ КЛАДОВИЩЕ / ПОБУДОВАНЕ ЗУСИЛЛЯМИ РАДИ / ОХОРОНИ ПАМ'ЯТІ БОЇВ / І МУЧЕНИЦТВА / У ВАРШАВІ НА КОШТИ / РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА / 2010".
Після ліквідації Ради OPWiM догляд за кладовищем фінансує Міністерство культури і національної спадщини. Міністерство культури також проводить дослідницьку роботу з метою встановлення перепису цивільних осіб, похованих на кладовищах у Центральній Азії.