Пам’ятник королівській парі розташований у вигідному місці, біля стін Королівського замку в Буді, у Європейському парку поруч із Віденськими воротами. Його авторкою є відома литовська скульпторка, професорка Далія Матулайте (1942–2025).

Будапештський пам’ятник виконано зі скандинавського граніту. Він вражає своїми розмірами та оригінальною формою, натхненною єгипетським мистецтвом та ранньоготичним стилем. Фігури Ягелло та Ядвіги сидять на кам’яних блоках, на зразок фараонів та цариць Стародавнього Єгипту. Камені мають форму та пропорції, схожі на ті, що використовувалися при будівництві пірамід. Між подружжям лежать королівські інсигнії. Нижче, на лицьовій стороні блоку, викарбувано три герби: посередині — Речі Посполитої Обох Народів, праворуч (з геральдичної точки зору) — Литви, а ліворуч — Угорщини. Ззаду зображено карту, на якій показані держави, що наприкінці XV століття перебували під владою Ягеллонів (Польща, Литва, Чехія та Угорщина). Увагу привертають латинські написи, розміщені на бічних стінах кам’яних кубіків, на яких сидять правителі.

У перекладі вони звучать так: Ядвіга / дочка короля / Угорщини та / Польщі / і / королева Польщі / 1384–1399 / верховна княгиня / Литви / 1386–1399 та Ягелло / великий князь Литви / 1377–1386 / Владислав Ягелло / король Польщі та / верховний князь / Литви / 1386–1434.

Метою спорудження пам’ятника було увічнення литовсько-польсько-угорських історичних зв’язків та ролі в них Ягеллонівської династії, з акцентом на угорському походженні Ядвіги. Будівництво пам’ятника ініціював уряд Литви, який на той час головував у Раді Європейського Союзу. Роботи фінансово підтримували посол Литви в Угорщині, Угорська мальтійська допомога та приватні спонсори. Пам’ятник було відкрито 30 жовтня 2013 року. Урочистість відбулася з нагоди зустрічі міністрів закордонних справ Вишеградської групи та з’їзду керівників дипломатичних відомств, тобто Середньоєвропейської ініціативи.

Тож давайте згадаємо стрімкий шлях Ягелло до польського престолу.

Стрімкий шлях Ягелло до польського престолу

18 лютого 1386 року великий князь Литви та Ядвіга Андегавенська уклали шлюб у Вавельському соборі. Це було частиною процедури, спрямованої на втілення у життя Кревської унії (підписаної півроку тому, 14 серпня 1385 року). У цьому акті Йогайла (який увійшов в історію як Ягелло) оголосив свої передвесільні зобов’язання перед Королівством Польським. Коротко кажучи: в обмін на шлюб з Ядвігою (коронованою на короля у 1384 році) він мав прийняти хрещення та християнізувати Литву.

Перед укладенням шлюбу польські вельможі прибули до Ягелло з повідомленням, що Ядвіга погодилася стати його дружиною (з’їзд у Волковиську, 11 січня 1386 року) — у цій політичній грі вона сама вирішувала свою долю, була важливою, а може, й найважливішою фігурою. Згодом Ягелло було хрещено у Кракові (15 лютого) на ім’я Владислав. Для нього це було повторне католицьке хрещення, оскільки після народження, з ініціативи матері (князівни Тверської Юліани), його охрестили в православній церкві. Ягелло хитро запропонував великому магістру Тевтонського ордену стати хрещеним батьком, але той відмовився. Зрештою, Гєдімінівича коронували на короля Польщі (4 березня).

Іншими словами: Ягелло, прибувши до Кракова (12 лютого), через три дні став католиком, через шість — чоловіком короля Польщі, а через три тижні — королем (поряд із королем). Шлюб Ягелло та Ядвіги був водночас звичайним династичним союзом, наступально-оборонним альянсом, яких у історії людства були тисячі, і водночас — наслідком укладення Кревської унії (1385 р.) — початком процесу, що призвів до утворення Речі Посполитої Обох Народів, держави з унікальним устроєм у масштабах новочасної Європи.

Польське право та термінологія — двоє королів в одній країні

Польське право та звичаї не знали поняття «королева» як незаміжньої одноосібної правительки; цей титул був зарезервований для дружини короля. Тому від коронації до смерті (1384–1399) Ядвіга була королем Польщі. Ягелло мав спочатку одружитися з нею, щоб iure uxoris (за правом дружини) під час пізнішої, окремої церемонії стати королем. Це свідчить про рішучість, з якою зацікавлені сторони — Ягелло, Ядвіга, а також малогольські вельможі та литовські великі князі — прагнули втілити союз у життя.

Було ризикнуто з коекзистенцією двох королів в одній монархії. Ядвіга продовжувала виконувати королівські обов’язки і в цій ролі, зокрема, прийняла у Львові ленажну данину від молдавського господаря Петра I (26 вересня 1387 року). Більше того! Після одруження до її титулів додали, за чоловіком, литовський та руський. На момент весілля ніхто не міг передбачити, як складатимуться стосунки між подружжям. Проте протягом тринадцяти років спільного життя (1386–1399) вони жили в злагоді. Хоча Ягелло, за браком іншого визначення, став «повноправним королем» лише після смерті своєї дружини Ядвіги.

Значення Кревської унії

Унія в Креві була безпрецедентним експериментом. Завдяки їй відбулася персонална унія, литовці прийняли хрещення з Польщі, встановивши зв’язки з латинським Заходом, а русини (близько 90 % населення Литовської монархії) де-факто стали третім головним народом нового державного утворення. Однак слід пам’ятати, що тогочасні латинські терміни gens чи natio не тотожні сучасному терміну «народ».

Успіх цього починання полягає не лише в перемозі над Тевтонським орденом (хоча це відбувалося поетапно, а кінцевий результат для багатьох, з сьогоднішньої перспективи, був незадовільним), а й правління Ягеллонів у Чехії та на Угорщині, а також утворення системи дворянської демократії.