Торгово-промислові палати були регіональними інституціями економічного самоврядування як постійне представництво промисловості та торгівлі певної території. До сфери діяльності палат входили, зокрема, співпраця в розробці проектів законів і нормативних актів, підтримка підприємницької діяльності, моніторинг та активізація економічного життя, навчання та експертна діяльність. На підставі розпорядження Міністра промисловості і торгівлі від 30 листопада 1927 року на території Республіки Польща було створено десять палат з осідками у Варшаві, Львові, Соснівці, Любліні, Кракові, Познані, Бидгощі, Грудзьондзі та Вільнюсі.

Віленська палата охоплювала східні воєводства - Віленське, Новгородське, Поліське та Білостоцьке. Статут Вільнюської торгово-промислової палати був затверджений у 1928 році, а діяльність розпочалася наступного року в приміщенні на вул. Троцька, 3. Президентом став Роман Руцінський, вільнюський підприємець і торговець, президент Асоціації християнських купців і промисловців, автор популярних програм на віленському радіо, присвячених економіці північно-східного прикордоння.

Історія будівництва

У 1930 році Вільнюська торгово-промислова палата придбала кутову ділянку на перехресті вулиць Міцкевича та Стичньова з наміром побудувати власне приміщення. Проект був обраний у 1931 році на відкритому загальнодержавному архітектурному конкурсі, на який було подано 119 робіт. Журі конкурсу, до складу якого входили професор Фердинанд Рущик, архітектори: професор Юліуш Клос, професор Людвік Соколовський, Стефан Наренбський, Оттон Краснопольський, Стефан Сіла-Новіцький та президент Палати Роман Руцінський, присудило першу премію проекту, автором якого був архітектор Зигмунт Тарасін.

Будівельні роботи розпочалися в середині 1931 року, а 2 серпня відбулася церемонія закладання першого каменя. Будівельні роботи були доручені місцевим фірмам, відібраним на тендері - будівельні роботи виконувало об'єднане товариство Сморгоньського, Ґедройця і Поссека, а монтажні - "Dom Handlowo-Przemysłowy Inż. W. Malinowski sp. z o.o." ("Торгово-промисловий дім, ТзОВ"). Окрім офісів Палати та кількох квартир для персоналу, у просторій будівлі розміщувалися також Зернова і Товарна біржа, філія Міської ощадної каси та менші бізнес-асоціації. У 1935 році було підписано угоду з Вільнюським товариством туристичної пропаганди, яке зайняло частину лівого крила. У найбільшій залі розміщувалася Регіональна виставка, що представляла вироби народних промислів Віленського регіону. У 1937-1938 роках стіни представницької зали Будинку прикрасили фресками Юзефа Горида. Три алегоричні фігурні композиції представляли галузі промисловості та господарства, найбільш характерні для території, яку охоплювала Палата, а на стельових плафонах були зображені герби воєводств, що входили до її складу. Варшавський мистецтвознавець схвально писав про поліхромію в Торгово-промисловій палаті: "Талановитий віленський живописець вдало вирішив оздоблення представницької зали, майстерно розділивши площини алегоричними композиціями, зі складним використанням мотивів та емблем торгівлі і промисловості".

Після Другої світової війни в будівлі розміщувався Вільнюський міський комітет Комуністичної партії Литви. Сьогодні в колишній будівлі Торгово-промислової палати знаходиться Конституційний суд Литовської Республіки.

Архітектура

Триповерхова імпозантна будівля Торгово-промислової палати збудована з трьох кубічних блоків, поставлених під прямим кутом один до одного. Головний корпус, розташований в лінії забудови вулиці Міцкевича, акцентований кутовою трипролітною аркадою та прямокутними двоповерховими вікнами, що освітлюють представницький зал всередині. Аркади і ритм вузьких, високих вікон монументалізують тіло будівлі, надаючи їй гідного, урочистого вигляду. Тло для цієї частини будівлі утворюють бічні підвищення, позбавлені деталей, окрім делікатного рустування цоколя, позначеного в тиньку.

Кубічна маса, композиція підвищень і застосовані конструктивні рішення дозволяють включити будівлю Торгово-промислової палати в групу ранньомодерністських будівель міжвоєнного Вільнюса, в яких простота сучасної форми пом'якшувалася мотивами історичного походження.

Історична адреса: вулиця Міцкевича, 32

Сучасна адреса: проспект Гедиміна 36