Plaque in memory of Leon Henrik Sternbach, Opatija, фото Bartłomiej Gutowski, 2023
Ліцензія: CC BY-SA 4.0, Умови ліцензії
Альтернативний текст фотографії
House in which Father Leon Henry Sternbach's pharmacy was located, фото Bartłomiej Gutowski, 2023
Ліцензія: CC BY-SA 4.0, Умови ліцензії
Альтернативний текст фотографії
 Надішліть додаткову інформацію
ID: POL-001746-P

Леон Генрик Штернбах - поляк, який робить нас менш нервовими

ID: POL-001746-P

Леон Генрик Штернбах - поляк, який робить нас менш нервовими

Леон Генрик Штернбах народився 7 травня 1908 року в мальовничій Опатії, на той час популярному адріатичному курорті, що входив до складу Австро-Угорщини, а зараз знаходиться на території Хорватії. Він був сином Міхала Абрагама Штернбаха, аптекаря родом з Дрогобича, випускника Львівського університету. Його батько керував аптекою, що, безсумнівно, вплинуло на майбутні інтереси Леона.

Освіту Леон розпочав у гімназіях у Віллаху та Граці, а в 1923 році переїхав до Бєльсько-Бялої, де в 1926 році склав іспит на атестат зрілості. Незабаром після цього, у пошуках подальшої освіти, Штернбах переїхав до Кракова. Там, йдучи слідами свого батька, він розпочав навчання на фармацевтичному факультеті Ягеллонського університету. Краків, як родинний притулок Штернбахів, заохочував його наукові пристрасті. Штернбахи були добре відомі в академічних колах міста не лише завдяки досягненням Міхала, але й інших видатних членів родини, таких як Леон Штернбах, всесвітньо відомий класичний філолог, та Едвард Давид Штернбах, талановитий юрист.

У 1929 році Леон Штернбах отримав ступінь магістра фармації. Потім він продовжив свою освіту, зосередившись на хімії, в результаті чого в 1931 році отримав ступінь доктора філософії в цій галузі. Його докторська дисертація, присвячена похідним сполукам альфа- та бета-ацетонафталіну, стала важливим кроком на шляху до подальших досліджень в галузі органічної хімії. Після захисту докторської дисертації Штернбах почав працювати асистентом на другій кафедрі органічної хімії Ягеллонського університету під керівництвом професора Кароля Дзевонського, де займався переважно дослідженнями барвників.

Ці ранні роки навчання та наукової роботи стали основою для пізніших революційних відкриттів Штернбаха. Його цілеспрямованість і невгамовна наукова допитливість, незважаючи на такі негаразди, як скорочення в Ягеллонському університеті, що змусило його покинути університет, допомогли сформувати характер майбутнього вченого.


Наукова кар'єра до Другої світової війни Після завершення навчання в Ягеллонському університеті Леон Штернбах розпочав свою професійну наукову кар'єру, продовжуючи роботу, яку він розпочав ще будучи докторантом. Його ранні дослідження були зосереджені переважно на барвниках і сполуках, що було типовим для органічної хімії того часу. Зокрема, його цікавили похідні альфа- та бета-ацетонафталіну. Ці ранні роботи, хоча, можливо, не такі відомі, як його пізніші відкриття, мали вирішальне значення для розвитку його дослідницьких та експериментальних навичок.

Робота на другій кафедрі органічної хімії Ягеллонського університету під керівництвом професора Кароля Дзевонського дала Штернбаху можливість не тільки продовжити свій науковий розвиток, але й навчатися у одного з провідних польських хіміків того часу. На жаль, фінансові труднощі університету, що призвели до скорочення робочих місць, змусили Штернбаха залишити наукову діяльність. Однак ця несподівана зміна стала поворотним моментом у його кар'єрі, відкривши нові міжнародні можливості.


Академічна діяльність за межами Польщі У 1937 році Штернбах отримав грант від Фонду Фелікса Вислицького, який дозволив йому продовжити свої дослідження у Відні, а потім у Цюріху під керівництвом майбутнього Нобелівського лауреата, професора Л. Ружицького. Цей період його життя був часом інтенсивних досліджень і навчання в міжнародному науковому середовищі. Там він продовжував роботу, розпочату ще в Кракові, розширюючи свої дослідницькі інтереси та встановлюючи важливі наукові контакти.

Початок Другої світової війни застав Штернбаха у Швейцарії, що певним чином захистило його від безпосередніх наслідків конфлікту. 1 червня 1940 року він почав працювати у фармацевтичній компанії "Гоффман-Ля Рош" у Базелі, що стало вирішальним для його подальшої кар'єри. У "Рош" Штернбах мав можливість працювати в одному з найбільш інноваційних дослідницьких середовищ у фармацевтичній галузі, що призвело до його подальших революційних відкриттів.


Революція у фармацевтиці: відкриття бензодіазепінів Робота Штернбаха в Hoffman-La Roche призвела до одного з найважливіших проривів в історії медицини - синтезу бензодіазепінів. Його рання робота над синтезом вітаміну Н (біотину) була лише прелюдією до відкриття, яке мало здійснити революцію в лікуванні нервових розладів. Бензодіазепіни, на чолі з хлордіазепоксидом і діазепамом (валіумом), відкрили нову еру в антитривожній, седативній і знеболювальній терапії.

Діазепам, випущений на ринок у 1963 році під торговою назвою "Валіум", швидко став одним з найбільш продаваних препаратів у світі. Його поява стала результатом пошуку Штернбахом та його командою речовини, яка була б безпечнішою та ефективнішою, ніж раніше доступні заспокійливі засоби. Валіум, з його релаксаційними та антитривожними властивостями, став символом фармацевтичної інновації, але також, як виявилося згодом, і проблемою зловживання ним та залежності від нього.


Валіум: успіх і суперечки Валіум, відкритий Леоном Штернбахом, здійснив революцію в лікуванні нервових розладів, запропонувавши ефективний і швидкий спосіб розслабити м'язи і зняти тривогу. Його вихід на ринок у 1963 році під назвою "Валіум" ознаменував початок нової ери у фармації. Завдяки своїм властивостям валіум швидко завоював визнання як серед лікарів, так і серед пацієнтів, ставши одним із найпоширеніших препаратів у світі.

Вживання валіуму мало і негативні наслідки. З одного боку, препарат приніс полегшення мільйонам людей, які страждали на різні види нервових розладів. Однак, з іншого боку, його широка доступність і популярність призвели до зловживання і залежності. Багато людей почали вживати валіум без належного медичного контролю, що в деяких випадках призводило до серйозних наслідків для здоров'я. Проблема залежності від бензодіазепінів, зокрема валіуму, стала настільки серйозною, що змусила медичний світ переосмислити питання відповідального призначення та вживання психотропних препаратів.


Спадщина та визнання Незважаючи на суперечки навколо валіуму, внесок Леона Штернбаха в розвиток сучасної фармації неможливо переоцінити. Його робота над бензодіазепінами, включаючи відкриття діазепаму, сприяла значному прогресу в лікуванні нервових розладів і лежить в основі багатьох сучасних методів терапії. Штернбах є автором понад 240 патентів, і його відкриття зробили значний внесок в успіхи "Рош".

Штернбах отримав визнання не лише в науковій спільноті, а й у суспільстві. Він був включений до Національного залу слави винахідників, де був серед таких видатних постатей, як Альфред Нобель і Томас Едісон. Його роботи також були відзначені місцем у Залі слави винахідників Нью-Джерсі та Залі слави медичної хімії.


Значення спадщини Штернбаха Леон Штернбах залишив спадщину, яка продовжує впливати на сучасну медицину та фармацію. Його робота над бензодіазепінами змінила наше уявлення про лікування нервових розладів, запропонувавши пацієнтам нові та більш ефективні методи терапії. Водночас історія з валіумом є нагадуванням про необхідність відповідального підходу до вживання та призначення психотропних препаратів.

Життя і діяльність Леона Штернбаха - це не лише історія геніального вченого, який здійснив революцію у фармації, а й застереження від непродуманого застосування наукових відкриттів. Його спадщина залишається важливою як для науковців, так і для пацієнтів у всьому світі.

Пов'язані особи:
Час створення:
після 2005 року
Ключові слова:
Публікація:
30.07.2024
Останнє оновлення:
30.07.2024
Автор:
Bartłomiej Gutowski
Дивитися більше Текст перекладено автоматично

Пов'язані проекти

1
  • Документація полоніків в Хорватії Дивитися