Прямокутна в плані будівля з двома внутрішніми дворами, збудована в рамках розширення університету наприкінці 19 століття. Разом із сусідніми будівлями Інституту фізіології та нині неіснуючого Інституту хімії він утворив ансамбль з єдиною неоренесансною архітектурою з елементами неокласицизму, що стоїть на межі нового університетського району Мюссматт, добре помітний для тих, хто приїжджає сюди з центру міста.

Функціональне планування будівлі певною мірою змодельоване за зразком Анатомічного інституту Віденського університету. Деталі прийнятих рішень стали предметом суперечки між архітекторами ¬ перший варіант проекту був підготовлений арх. Адольфом Тіче у співпраці з директором Анатомічного інституту в Берні Гансом Штрассером. Проект Стемпковського, який зрештою було реалізовано, був контрпропозицією до початкової концепції. Замість компактного блоку Кантонсбаумейстер запропонував більш складне планування, в якому за масивним двоповерховим переднім крилом йшли одноповерхові сполучні переходи, що вели до заднього крила, в якому на осі входу була розташована композиційна домінанта цілого - двоповерхова аудиторія, прикрашена неоренесансними розписами.

Перший поверх усього комплексу відведено для практичних занять.

При всій своїй схожості з сусіднім Галлеріанумом, будівля Анатомічного інституту характеризується дещо ошатнішим фасадом, з рослинним орнаментом на тимпані та доричним аедікулом, що обрамляє головний вхід до будівлі.

В останні роки будівля була відреставрована і перетворена на навчальний центр з окремими зонами для індивідуальних занять (Lernzentrum ¬ спроектований Campanile & Michetti, 2004).

Технічні дані: цегляна будівля з цегляним фасадом.