У 1895 році Йозеф Мегоффер здобув вражаючий успіх, вигравши конкурс на створення вітражів для колегіальної церкви (згодом кафедрального собору) у Фрайбурзі. Протягом наступних понад 30 років він створював інші елементи цієї грандіозної прикраси, ставши авторитетом у Швейцарії та взірцем для місцевих художників. Він також отримав кілька менших замовлень на вітражі у Фрайбурзі. Найсерйознішим з них було замовлення для церкви в Онненсі, яке місцева влада розмістила в 1902 році у зв'язку з триваючою там реставрацією протестантської церкви. У спотвореному в 18 столітті храмі 13 століття були виявлені фрагментарні готичні розписи, в безпосередній близькості від яких і був розміщений головний вітраж Мехоффера. Він програмно доповнив мотивом божественного суду вцілілі розписи стіни, що огороджує пресвітерію, із зображенням, серед іншого, пекла і святого Петра як охоронця небесних воріт. Це одна з найбільш іконографічно традиційних релігійних робіт художника, можливо, через контекст місця та конфесійну приналежність громади: симетрична, архаїчна композиція з фронтальним зображенням Христа, що сидить на троні, та архангелів, що оточують його фігуру вгорі, а в нижній частині - стилізовані зображення пекельної пащі та врятованих душ.

Стилістично вітраж близький до ескізів Мехоффера для Вавельського собору, створених у той самий час. Другий, менший за розміром вітраж має суто орнаментальний характер: рослинні мотиви в типовій стилістиці модерну. Обидва були реалізовані у чудовому фрайбурзькому ательє Кірша-Флекнера, з яким художник постійно співпрацював над роботами для собору. В результаті, незважаючи на стриману кольорову гаму, вітражі вирізняються віртуозним нюансуванням світлових ефектів.