У вересні 1939 року тисячі цивільних і військових біженців перетнули польсько-угорський кордон. Завдяки прихильності угорської влади та суспільства поляки знайшли притулок і отримали турботу. Військове міністерство Угорщини опікувалося військовими інтернованими, а Міністерство внутрішніх справ - цивільними. Кількість польських військових інтернованих у початковий період вигнання оцінюється приблизно в 33 000 рядових і офіцерів, розподілених по таборах.

Табір для польських біженців - солдатів і цивільних - існував у Дьйорі з вересня 1939 по жовтень 1944 року. Солдати працювали на фермах і промислових підприємствах. На згадку про перебування польських солдатів залишилася статуя Діви Марії в католицькому костелі з написом: "Царице Миру молися за нас / угорців - польських солдатів 3.12.1943".

На міському кладовищі Уйварош у Дьйорі є окремий військовий квартал з 45 могилами часів Другої світової війни, 34 з яких належать солдатам і офіцерам Війська Польського, які померли в місцевому шпиталі.

У 1978 році впорядкування кладовища здійснили робітники Об'єднаного промислового будівництва "Будосталь", які працювали за контрактами в Угорщині, в рамках так званої соціальної акції. У 2010р. Рада з охорони місць боротьби і мучеництва перебудувала цвинтар, щоб надати йому єдиного вигляду: були встановлені нові могильні хрести з граніту, а також центральний хрест, якого раніше не було. На ньому є напис польською та угорською мовами: "Полякам / які в роках / 1939-1945 / спочили вічним сном / далеко від / рідної землі / Співвітчизники". Збереглися три оригінальні надгробки, профінансовані родинами загиблих, які створюють невеликий лапідарій поруч із центральним хрестом.