Підтабір № 3 комплексу ГУЛАГу № 270 Боровичі був створений НКВС у 1941 році і знаходився приблизно за 2 км на південь від Боровичів. Спочатку тут ув'язнювали німців, а в 1945 році також угорців і фінів. Перші поляки потрапили туди 4 лютого 1945 року. Загалом через табір пройшло близько 1 500 поляків. В'язні працювали переважно на керамічному комбінаті "Червоний керамік", а також у довколишніх шахтах і на лісосплаві. Навесні 1945 року в таборі спалахнула епідемія дизентерії, і табір ненадовго закрили. У другій половині 1945 року польські в'язні знову з'явилися в таборі і перебували там до початку 1946 року.
Цвинтар цього підтабору знаходився в околицях села Шиботово, був створений (згідно з переписом похованих) у 1944 р. і функціонував до липня 1951 р. Про його долю після закриття немає жодних відомостей. Цвинтар займає територію неправильної форми довжиною 70 м і шириною 32 м.
На ньому знаходиться 235 могил, в яких поховано 916 осіб.

Загалом на цвинтарі поховано 916 осіб, серед яких 686 німців, 91 австрієць, 67 поляків, 35 угорців, 8 французів, 7 естонців, 6 чехів, по 3 голландці, югослави та румуни, 2 литовці, 1 латвієць, 1 фін, 1 іспанець та 1 люксембуржець.
У вересні 1994 року в рамках церемонії в Боровичах місце поховання поляків було постійно позначене хрестом. У 2002 році на кошти Ради охорони пам'яті боротьби і мучеництва на кам'яному фундаменті було встановлено меморіальну дошку із зображенням орла та написом польською і російською мовами: "Пам'яті поляків / воїнів Армії Крайової / ув'язнених у 1944-1947 роках / загиблих у таборах НКВС-МВС № 270 / похованих на цьому цвинтарі / Співвітчизники 2002".
У безпосередній близькості від цього пам'ятного знаку стоять три низькі гранітні хрести, що вшановують пам'ять німецьких військовополонених.