Людвиківка була колонією, де мешкали поляки. У 1943 році тут діяла добре організована самооборона під командуванням Яна Парадовського. Село неодноразово безуспішно атакували члени Української повстанської армії (УПА). Внаслідок доносу, зробленого в гестапо, німці 13.07.1943 р. втихомирили село, в чому брала участь і українська поліція. Населення, яке не встигло втекти, розділили на дві групи - чоловіків і хлопців вбили, жінок і дітей відправили до пересильного табору в Дубно. Кількість жертв пацифікації оцінюється приблизно в 170 осіб.

Тіла вбитих були закопані в полі біля лісу. У 1994 році Владислава Муха встановила на цій могилі хрест в пам'ять про жертв цієї пацифікації. На табличці на хресті вказана неправильна дата - 1942 замість 1943 року. 12.07.2009 р. на братській могилі було відкрито пам'ятник жертвам. Він був профінансований Радою з охорони місць боротьби і мучеництва. Він являє собою хрест з білого пісковика з табличками з іменами жертв по боках. Одразу за ним стоїть старий дерев'яний хрест, пофарбований у синій колір з металевою табличкою, що нагадує про трагедію в селі. Обидва хрести оточені невисоким кам'яним парканом з металевими воротами спереду. Напис на новому меморіалі свідчить "Тут було село Людвиківка. Цей хрест є нагадуванням про село, яке було стерте з лиця землі нацистами 13 липня 1943 року. Пам'ятаймо і шануймо пам'ять спалених живцем мешканців села Людвиківка".