Засновниками церкви Брігідок, нині Назареток, присвяченої Благовіщенню Пресвятої Діви Марії у Гродно, а також двох порталів, що прикрашають її та були зведені у 1642 році, були Кшиштоф Весіловський, Великий маршал Великого Литовського князівства та його дружина Олександра з роду Собеських. Таким чином вони вшанували пам’ять своєї прийомної дочки, яка передчасно померла у 1633 році, — Грізельди з роду Водинських Сапежиної — маршалькової Великого Литовського князівства.

Ранньобарокові кам’яні портали з Гроденського храму, що вирізняються високою художньою цінністю, є прикладом використання орнаментики з маньєристсько-нідерландськими рисами. Їхня ранобарокова форма та використаний матеріал — готландський пісковик — можуть вказувати на каменотесну майстерню з Гданська. На думку історика мистецтва, професора Марії Каламайської-Саїд, дослідниці Побригідського костелу, існують також підстави вважати, що автором порталів був Антоні Массенер з Вільнюса, згаданий у джерелах щодо історії Гроденського храму, щоправда, як каменяр, який працював над новою підлогою, але визначений як «каменяр Його Королівської Мості» і відомий своїми художніми роботами, наприклад, при оздобленні каплиці святого Казимира у Вільнюському соборі.

Перші спроби врятувати пошкоджені портали здійснив у 1995–1997 роках д-р габ. Януш Смаза з Академії образотворчих мистецтв у Варшаві. На замовлення Центру з питань польської культурної спадщини за межами країни, що діє в рамках Асоціації «Wspólnota Polska», він виконав роботи з консервації обох кам’яних порталів. Вони включали заклеювання тріщин і відшарувань, а також нанесення захисних шпаклівок. У рамках робіт було підготовлено описову, графічну та фотографічну документацію.

Стан збереження пісковикового бічного порталу, виявлений під час реставраційних робіт, проведених у 2010–2012 роках командою у складі Люцини Пекач-Омієчинської та Анни Слов’їк, також дав підстави припустити, що мала місце пожежа або спроба її підпалу. Адже камінь виявився обпаленим (потемніння структури каменю на глибині 1–6 мм). Стратиграфічні дослідження нашарувань показали, що подія сталася давно (портал було ще чотири рази перефарбовано) і хоча церква ніколи не згоріла, мали місце спроби її підпалу.

Стан збереження бічного порталу так описала Люцина Омієчинська в документації, переданій до Міністерства культури та національної спадщини: «Бічний портал (висота 450 см, ширина 242 см) фланкує північний вхід до храму. Простір двору відокремлений прицерковною стіною, в якій по осі розташовані вхідні ворота в стилі маньєризму.

Стовбури колон прикрашені симетричними рослинними орнаментами та розетами. З зовнішнього боку їх фланкували два грифи — до сьогодні збереглися лише їхні верхні частини. Вище розташована проста балка, у нижній частині якої розміщено таблички з написом: ANNO 1642 (дата виконання обох порталів до церкви), а у верхній — багатий орнамент у вигляді симетричних стилізованих рослинних кореневищ із виноградними гронами.

Тимпан у центральній частині має кабошон, спочатку прикрашений написом IHS. По обидва боки фронтону розташовані декоративні шпилі — шишки. Уся конструкція увінчана дугоподібно вигнутим карнизом, над яким колись знаходився ще один елемент, що сьогодні вже не існує. Також не збереглися первісні двері до переднього залу церкви; про фурнітуру та цвяхи свідчать лише поглиблення в задній частині правої колони».

Як зазначає реставраторка: «Спосіб складання елементів порталу свідчить про те, що окремі кам’яні блоки були оброблені в скульптурній майстерні та доставлені у вигляді напівфабрикатів до Гродно. Спочатку бічний портал складався з 27 блоків готландського пісковика різного розміру (до сьогодні збереглося лише 24 з них)».

Реставраційні роботи, проведені у 2010 році в межах бічного порталу, охоплювали очищення поверхні каменю від наслоєнь (забруднень, перефарбувань, захисних шпаклівок 1996 року), її знесолення та зміцнення. Незакріплені елементи були приклеєні, а тріщини та внутрішні пухирі — заповнені. Було заповнено втрати скульптурної форми, а в межах лівого піляра, стилізованих птахів (грифів) та порогу повністю реконструйовано архітектурно-скульптурну форму. Здійснено локальне відокремлення каменю від штукатурки фасаду. Вся конструкція була піддана гідрофобізації, а потім — колірній уніфікації (необхідній через вигоряння каменю — переважно в нижній частині).

У зв’язку з виявленням нових іконографічних матеріалів, що розширили знання про скульптурну форму бічного порталу, виявилися необхідними додаткові реставраційні роботи об’єкта, проведені за рахунок коштів Міністерства культури та національної спадщини у 2012 році.

Наступний етап робіт полягав у відновленні (на основі знайдених архівних фотографій) таких елементів: напису IHS на кабошоні щита навершя та нижніх частин, що фланкують портал, — стилізованих птахів разом із частиною цоколя. Реконструйовану частину було піддано гідрофобізації, а потім — колірній уніфікації. Під час проведення естетичної консервації, заснованої на архівних дослідженнях та ретельному спостереженні за об’єктом, як джерело аналогій було взято західний портал церкви, який разом із бічним порталом є спільною фундацією Кристофа Весіловського та його дружини Олександри з роду Собеських 1642 року.

Роботи над бічним порталом були проведені у 2010–2012 роках на прохання Асоціації випускників Академії культурної спадщини за рахунок коштів Програми Міністерства культури та національної спадщини «Охорона культурної спадщини за кордоном».

Це не єдиний реставраційний проєкт, пов’язаний із храмом святої Бригіти, що реалізується за рахунок коштів польської держави. У 1996 році група під керівництвом Ізабели Мальчевської з Лабораторії консервації пам’яток у Варшаві виконала реставраційні роботи над дванадцятьма картинами з церкви Брігідської (фінансування забезпечило Бюро Уповноваженого уряду з питань польської культурної спадщини за кордоном). Відреставровані картини розмістили в нефі та на стінах колишнього монастирського хору.

За рахунок коштів Міністерства культури та національної спадщини у 2008–2009 роках реставрацію картини «Оплакування» провели художники-реставратори Павел Садлей із Варшави та Влодзімєж Кісли з Гродно).

У 2016 році Подляське музей у Білостоку отримало фінансування в рамках Програми МКіДН «Охорона культурної спадщини за кордоном» на проведення реставрації історичних документів із колекції Архіву монастиря бригідок у Гродно, що зберігаються в Гродненському державному історико-археологічному музеї. Завдяки фінансуванню з Програми Міністерства культури та національної спадщини Ельцька єпархія з 2016 року реалізує проєкт реставрації історичної дерев’яної будівлі «ламуса» — барокового підвіконного зерносховища, що збереглося в колишньому монастирському саду Брігідок. Будівля 1762 року наразі є власністю Гродзенської єпархії. У перспективі її планується перетворити на резиденцію єпархіального музею.

Стан історичних досліджень щодо колишнього костелу та монастиря бригідок, нині ректорського костелу на честь Благовіщення Пресвятої Діви Марії (Згромадження Сестер Святої Родини з Назарету), було підсумовано в монографії авторства проф. Марії Каламайської-Саїд, опублікованій у збірці «Церкви та монастирі Гродно (1)», ч. IV, т. 1 «Матеріалів до історії сакрального мистецтва на східних землях колишньої Речі Посполитої» (Краків, 2012).