Загрозливі русалки, гігантські жаби, морські чудовиська та дикі тварини - саме така картина постає перед очима людей, що прогулюються Банковою в центрі Києва. Ці незвичайні істоти, що прикрашають не менш незвичайну будівлю, стали частиною української столиці завдяки Владиславу Городецькому - архітектору, якого називають польським Гауді.

Трагічну сторінку в історію київського "Будинку з химерами" додають події, що розгортаються останніми днями на очах у всього світу. Один з найбільш впізнаваних символів Києва став місцем виступів президента України Володимира Зеленського, який закликав співвітчизників до героїчного захисту столиці та всієї України перед обличчям російської агресії.

Легенда свідчить, що Будинок з химерами, як його називали, був створений Городецьким на честь пам'яті своєї доньки, яка наклала на себе руки у хвилях Дністра (або, за іншою версією, Середземного моря). Після цієї драматичної події згорьований батько спроектував і профінансував будівництво модерністської перлини з домішками стилю модерн, яка і сьогодні дивує, зачаровує і шокує. Однак будинок - оточений атмосферою таємничості - був побудований зовсім з інших причин. Донині він є рекламою майстерності архітектора та прикладом інноваційного використання цементу і бетону, вироблених, до речі, на заводі, що належав самому Городецькому.

Чому химери?
Популярна назва будівлі Городецького викликає асоціації з міфологічними химерами - істотами з головою лева, тулубом кози і хвостом змії. Однак у даному випадку це помилкова асоціація, оскільки мова йде не про цих казкових істот, а про декоративні архітектурні елементи. В архітектурі химери - це всі різьблені тварини, монстри та маскарони, які прикрашають будівлі. Їх можна знайти як на фасаді будинку на вулиці Банковій, 10, так і всередині. Будівлю "населяють" найвишуканіші зразки як реальних, так і фантастичних істот - тут є не лише слони, леви, носороги, орли, жаби та куріпки, але й русалки та морські чудовиська. Прикраси є еманацією інтересів Городецького, який був завзятим мисливцем і переслідував свою пристрасть у таких регіонах, як сучасний Азербайджан, Афганістан, Сибір та Африка.


Яскравий архітектор Кажуть, що не можна судити про книгу за обкладинкою, а про художника - за його роботою, але у випадку з Будинком з химерами з цього правила варто зробити виняток. Адже здається, що київська будівля якнайкраще відображає особистість свого творця, адже вона, як і його твір, була єдиною в своєму роді.

Лешек Дезидерій Владислав Городецький (це його повне ім'я) народився 1863 року в польській шляхетській родині на Поділлі (на території сучасної України). З ранніх років він виявляв художній талант, тому батьки віддали його до Імператорської Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, яку він закінчив у 1891 році.

Дорога до його кар'єри не була встелена трояндами. Однак Городецький був настільки рішуче налаштований заявити про себе серед мистецької спільноти Києва, що брався за будь-яку роботу, часто виконуючи проекти без жодної винагороди. Саме тому в його творчому доробку з'явилися такі несподівані роботи, як... міські туалети. Його наполеглива праця не була марною, і з часом йому вдалося досягти бажаної мети - він став одним з найбільш шанованих і впізнаваних київських архітекторів. Окрім вищезгаданих туалетів, він також проектував церкви, лікарні, заводи, фабрики, гімназії та вілли, і серед них - Будинок з химерами.

У його доробку є такі стилістично відмінні будівлі, як римо-католицький костел Святого Миколая у стилі вишуканої неоготики, караїмська сієна з елементами мавританської архітектури та класично стилізований головний корпус Національного художнього музею України.

У приватному житті Городецький також любив дивувати. Кажуть, що він завжди виглядав бездоганно, одягаючи лише найкращі та наймодніші костюми. Він одним з перших у Києві обзавівся автомобілем, але не цурався піших прогулянок, під час яких його зазвичай супроводжувала мавпа-капуцин. Такої екстравагантності не зустрінеш і сьогодні! Любов Городецького до екзотичних подорожей, в яких він провів, з перервами, майже 15 років, доповнює картину. У цьому контексті не дивно, що дизайн однієї з найнезвичайніших будівель світу належить саме йому.


Від Поділля до Тегерана Слава про Городецького залишається живою в нинішній українській столиці й донині, а також нагадує про нього одна з центральних вулиць, яка з 1996 року носить ім'я польського архітектора (колишня Миколаївська, пізніше Карла Маркса).

Однак кар'єра Городецького не закінчилася в Києві - після захоплення влади більшовиками він виїхав до Варшави. Пам'яткою його діяльності як архітектора в незалежній Польщі є, серед іншого, вражаюча водонапірна вежа в Пйотркові Трибунальському, яка збереглася до наших днів, будівля колишнього казино в Отвоці або Міські лазні в Зґєжі - один з улюблених знімальних майданчиків польських режисерів, як ми бачимо, наприклад, у комедії Януша Маєвського "К.К. Дезеретери".

У 1928 році Городецький на запрошення американської компанії Henry Ulen & Co, з якою співпрацював у Польщі, виїхав до Тегерана, де обійняв посаду головного архітектора Перського залізничного синдикату. Там йому вдалося спроектувати, серед іншого, палац Реза-шаха Пехлеві, готель та перший в Персії залізничний вокзал. На жаль, польський Гауді не встиг виконати всіх завдань, покладених на нього перською владою, і не повернувся зі своєї останньої подорожі - він раптово помер від серцевого нападу в 1930 році. Його могила (зі скромним написом польською мовою - "професор архітектури") знаходиться в Тегерані на місцевому католицькому кладовищі Дулаб.


Химерна робота Своєю "химерністю" будинок Городецького завдячує не лише скульптурному оздобленню (виконаному за кресленнями польського архітектора його співробітником і другом, італійським скульптором Еміліо Саліа, також відомим як Еліо Саліа). Можна також ризикнути сказати, що будівля має справді примхливий характер і зіграла неабиякий злий жарт зі своїм творцем, зірвавши його амбітні плани.

Суперечливим було і саме місце розташування Будинку з химерами, адже Городецький обрав скелю в центрі міста. Його сучасники не вірили, що на цьому місці можна звести будь-яку будівлю, але польський архітектор ввів усіх в оману. У той час він застосував новаторські за конструкцією та майстерні за формою рішення, використавши бетон.

Незвичайна будівля була зведена всього за два роки (1901-1902), причому Городецький сам фінансував її будівництво на гроші, позичені для цієї мети. Він планував перетворити його на віллу з розкішними квартирами, оренда яких приносила б йому статки. На жаль, його плани не здійснилися, і в 1912 році архітектор був змушений закласти будинок.

Подальша історія будівлі була бурхливою - тут розміщувалися, серед іншого, цукровий завод, штаб збройних сил, комунальні квартири та клініка. В результаті споруда зазнала значних пошкоджень і лише у 2002 році зазнала реставраційних робіт.

Сьогодні Будинок з химерами повернув собі колишню пишність, а з 2004 року є однією з президентських резиденцій. Тому відвідати його інтер'єр вдається вкрай рідко, а зачарованим туристам залишається лише милуватися вигадливим фасадом.


Прокляття Городецького Бурхливу долю Будинку з химерами кияни пояснюють по-різному. Одна з найпопулярніших теорій полягає в тому, що архітектор наклав на будівлю прокляття. Насильно розпрощавшись зі своїм найбільшим творінням, митець прокляв усіх його майбутніх власників і мешканців, накликавши на них нещастя як в особистому житті, так і в бізнесі. Втім, в останні роки прокляття Городецького, здається, припинилося - можливо, почесна функція, яку виконує будівля, нарешті задовольнила амбіції як архітектора, так і всіх химер, що "населяють" цей незвичайний об'єкт нерухомості.