Жахливі русалки, гігантські жаби, морські чудовиська та дикі тварини – саме така картина постає перед очима людей, що прогулюються Банковою в центрі Києва. Ці незвичайні істоти, що прикрашають не менш незвичайну будівлю, стали частиною української столиці завдяки Владиславу Городецькому – архітектору, якого називають «польським Гауді». 

Трагічний розділ в історії київського «Будинку з химерами» дописують події, що розгортаються останніми днями на очах у всього світу. Один з найбільш впізнаваних символів Києва став місцем виступів президента України Володимира Зеленського, який закликав своїх співвітчизників до героїчного захисту столиці та всієї України перед обличчям російської агресії.

За легендою Будинок з химерами, адже саме про нього йдеться, Городецький створив на згадку про свою доньку, яка наклала на себе руки у хвилях Дністра (або, за іншою версією, Середземного моря). Після цієї драматичної події згорьований батько спроєктував і профінансував будівництво модерністської перлини з елементами art nouveau, яка й до сьогодні своїм виглядом дивує, зачаровує і шокує. Втім створення будівлі, оповитої атмосферою таємничості, мало зовсім інші передумови. Донині споруда служить рекламою майстерності архітектора та прикладом інноваційного використання цементу і бетону, вироблених, до речі, на заводі, що належав самому Городецькому.

Чому химери?

Популярна назва будівлі Городецького викликає асоціації з міфологічною химерою – істотою з головою лева, тулубом кози й хвостом змії. Однак у цьому випадку це оманлива асоціація, оскільки мова йде не про цих міфічних істот, а радше про декоративні архітектурні елементи. В архітектурі химерами називають всіх вирізьблених тварин, монстрів та маскаронів, які прикрашають будівлі. Їх можна побачити як на фасаді будинку на вулиці Банковій, 10, так і всередині.

Будівлю «населяють» найвишуканіші зразки як реальних, так і фантастичних істот – тут є не лише слони, леви, носороги, орли, жаби та куріпки, але й русалки та морські чудовиська. Декорації відображають зацікавлення Городецького, який був завзятим мисливцем, що втілював свою пристрасть, зокрема, на територіях сучасного Азербайджану, Афганістану, Сибіру та Африки.

Архітектор у своїй стихії

Кажуть, не варто оцінювати книгу за обкладинкою, а митця – за його твором, проте у випадку «Будинку з химерами» можна зробити виняток. Видається, що київська будівля якнайкраще віддзеркалює особистість свого творця, адже він був, як і, зрештою, його творіння, – унікальним.

Лешек Дезидерій Владислав Городецький (це його повне ім'я) народився 1863 року в польській шляхетській родині на Поділлі (на території сучасної України). З ранніх років він виявляв художній талант, тому батьки віддали його до Імператорської Академії мистецтв у Петербурзі, яку він закінчив у 1891 році. Звідти амбітний архітектор вирушив підкорювати Київ.

Його кар'єрний шлях зовсім не був встелений трояндами. Однак Городецький був настільки рішучим, аби заявити про себе у київському мистецькому середовищі, що брався за будь-яку роботу, часто виконуючи проєкти без жодної винагороди. Саме тому в його творчому доробку з'являються такі несподівані об’єкти, як... міські вбиральні. Його наполеглива праця не була марною, і з часом йому вдалося досягти бажаної мети – він став одним з найбільш шанованих і впізнаваних київських архітекторів. Окрім вищезгаданих туалетів, він також проєктував церкви, лікарні, заводи, фабрики, гімназії та вілли, серед яких, власне, «Будинок з химерами».

Його доробок складають будівлі, виконані в абсолютно відмінних стилях, наприклад: римо-католицький костел Святого Миколая у витонченому неоготичному стилі, караїмська кенаса з елементами мавританської архітектури чи класична будівля Національного художнього музею України.

У приватному житті Городецький також любив дивувати. Кажуть, що він завжди виглядав бездоганно, одягаючи лише найкращі та наймодніші костюми. Він одним з перших у Києві обзавівся автомобілем, але не цурався піших прогулянок, під час яких його зазвичай супроводжувала мавпа-капуцин. Такої екстравагантності годі шукати навіть у наші дні! Образ доповнювала пристрасть архітектора до екзотичних подорожей, яким він присвятив із перервами майже 15 років. Тож не дивно, що саме віє є автором однієї з найунікальніших будівель світу.

Від Поділля до Тегерана 

Слава Городецького й досі жива в українській столиці, а нагадує про нього також одна з головних вулиць, що від 1996 року носить ім’я польського архітектора (раніше – вул. Миколаївська, згодом – Карла Маркса).

Втім кар'єра Городецького не зводиться лише до Києва. Після захоплення влади більшовиками він виїхав до Варшави. Серед архітектурних пам’яток його авторства, що донині збереглися у Польщі є вражаюча водонапірна вежа в Пйотркові-Трибунальському, будівля колишнього казино в Отвоцьку чи сучасна на той час Міська лазня в Згежі – один з улюблених знімальних майданчиків польських режисерів (пригадати можна комедію «Ц.К. Дезертири» Януша Майєвського).

У 1928 році Городецький на запрошення американської компанії «Henry Ulen & Co», з якою співпрацював у Польщі, виїхав до Тегерана, де обійняв посаду головного архітектора Перського залізничного синдикату. Там йому вдалося спроєктувати, зокрема, палац Рези Шаха Пехлеві, готель і перший у Персії залізничний вокзал. На жаль, «польському Гауді» не вийшло реалізувати всіх завдань, покладених на нього перською владою, і не вдалося повернутися зі своєї останньої подорожі. Він раптово помер від серцевого нападу в 1930 році. Його могила (зі скромним написом польською мовою – «професор архітектури») знаходиться в Тегерані на місцевому католицькому кладовищі Дулаб.

Химерне творіння 

Свій «химерних» характер будинок Городецького завдячує не лише скульптурному оздобленню (виконаному за кресленнями польського архітектора його співробітником і другом, італійським скульптором Еміліо Саліа, відомим також як Еліо Саля). Можна навіть припустити, що сама будівля має справді примхливу вдачу й добряче пожартувала зі своїм творцем, зруйнувавши його амбітні плани.

Суперечливим було й саме місце розташування «Будинку з химерами», адже Городецький обрав для нього урвище в центрі міста. Його сучасники не вірили, що на цьому місці можна звести будь-яку будівлю, але польський архітектор спростував усі сумніви. У той час він застосував новаторські за конструкцією та майстерні за формою рішення з використанням бетону.

Незвичайну будівлю зведено всього за два роки (1901‒1902 рр.), причому Городецький фінансував її самостійно – із позичених на це коштів. Він планував перетворити будинок на віллу з розкішними квартирами, оренда яких приносила б йому статки. На жаль, ці плани зазнали краху, і вже у 1912 році архітектор був змушений закласти будинок.

Подальша історія будівлі була доволі бурхливою: тут розміщувалися, серед іншого, цукровий завод, штаб збройних сил, комунальні квартири та клініка. Унаслідок цього споруда зазнала значних руйнувань і лише 2002 року була відреставрована.

Сьогодні «Будинок з химерами» відновив колишню велич, а з 2004 року використовується як одна з президентських резиденцій. Тож потрапити всередину можна надзвичайно рідко, а захопленим туристам залишається лише милуватися його фантазійним фасадом.

Прокляття Городецького 

Бурхливу історію «Будинку з химерами» кияни пояснюють по-різному. Одна з найпопулярніших теорій полягає в тому, що архітектор наклав на будівлю прокляття. Вимушено прощаючись зі своїм найбільшим творінням, митець прокляв усіх його майбутніх власників і мешканців, накликавши на них нещастя як в особистому житті, так і в бізнесі. Втім, в останні роки прокляття Городецького, здається, припинилося – можливо, почесна функція, яку нині виконує ця будівля, нарешті задовольнила амбіції як самого архітектора, так і всіх химер, що «населяють» цю дивовижну резиденцію.