12.01.1919 р. відбувся бій за місто між поляками та українцями. Загинуло щонайменше 7 польських солдатів. Загиблих поховали на ділянці на старому цвинтарі, розташованій на уступі в глибині некрополя. На цій ділянці також поховано 35 польських вояків NN, які загинули влітку 1920 року в боях з більшовиками. Територія ділянки цвинтаря була огороджена кам'яними стовпами, з'єднаними чавунним ланцюгом. Також було встановлено пам'ятник, викладений з кам'яних блоків неправильної форми, увінчаний хрестом з написом: "На честь і пам'ять 35 невідомих солдатів Війська Польського, які загинули героїчною смертю в обороні віри і батьківщини в боях проти більшовицької навали влітку 1920 р. на полях жовківської землі, нехай буде світло на їхній батьківщині". Після Другої світової війни цвинтар знищили, забудувавши його цивільними похованнями, а огорожу також зруйнували. До наших днів зберігся частково зруйнований головний пам'ятник і лише одна солдатська могила. У 1995 році плита на пам'ятнику була законсервована Фондом охорони пам'яток у Варшаві. Тоді ж за пам'ятником було знайдено надгробний пам'ятник, в якому, як вважають, похований Станіслав Пілат, загиблий у 1919 році; також було знайдено чавунний хрест з табличкою з могили Броніслава Кушніра, загиблого у 1920 році. (надгробка більше не існує). Цей хрест був вмонтований у могильну плиту Станіслава Пілата. Ймовірно, що ця переробка стала причиною того, що могильна плита зламалася.