Село Панчгані, розташоване за триста кілометрів від Бомбея в горах Сах'ядрі, на висоті майже 1400 метрів, є оздоровчим курортом, клімат якого забезпечував сприятливі умови для лікування легеневих захворювань у багатьох польських біженців, які приїхали до Індії, щоб жити в поселеннях, збудованих для них у Балачаді та Валіваде. У серпні 1943 року в Панчгані було створено Центр добробуту, до якого скеровували людей з легеневими захворюваннями та дітей з ослабленим здоров'ям. Для цього було орендовано кілька вілл, створено польську адміністрацію і докладено зусиль для організації шкільного навчання для дітей та розваг для дорослих і молоді. Окремого польського туберкульозного санаторію не було створено, а використовувався вже існуючий, під назвою "Бель-Ейр", який вже приймав поляків, що прибули в 1942 році. Однак для кращого харчування і самопочуття пацієнтів там була створена польська кухня, а також докладалися зусилля для створення найкращих можливих умов: організували центр денного догляду, надавали газети і книги. У Панчгані також проживала велика група польських дівчат, які мали можливість навчатися у Згромадженні св. Йосипа. На місцевому цвинтарі є 4 польські могили - Станіслава Шибінського, Францішека Бєлєня, Марії Свєжавської та Яна Борека. Усі вони померли в санаторії "Бель-Ейр". У 2022 році. Генеральне консульство в Мумбаї провело реставрацію цих могил за кошти Міністерства закордонних справ. Три з них потребували реконструкції.