Одним із поселень, створених для польських цивільних біженців, які покинули СРСР у 1942 році з армією генерала Андерса, був табір біженців у Кідугалі. Поселення було заселене поляками між 1942 і 1948 роками і налічувало близько 1 000 осіб. Будинки були побудовані з цегли і мали солом'яні дахи. У селищі діяли шестикласна народна школа, гімназія та середня школа (з інтернатом для молоді з-поза меж поселення), а також музична школа, бібліотека та громадський центр. Померлих ховали на невеликому кладовищі, де поховано 17 осіб. У 1991-1996 роках на цьому цвинтарі були проведені ремонтні роботи за кошти Ради охорони пам'яті боротьби і мучеництва. Була зведена нова огорожа - цегляна з металевими воротами. У центральній частині кладовища встановлено обеліск з хрестом, заглиблення на обеліску вказувало на те, що тут, ймовірно, раніше була меморіальна дошка. Із 17 надгробків 3 досі залишалися безіменними. У 2021 році Центр документації у справах переміщених осіб, виселень і переселень Педагогічного університету Кракова в рамках завдання, співфінансованого програмою Міністра культури і національної спадщини "Місця національної пам'яті за кордоном", провів реконструкцію та документування цього кладовища. В результаті цієї роботи двоє дітей, чиї могили досі не були ідентифіковані - Павло Носкович і Вічерек з невідомим ім'ям - тепер мають підписані надгробки. Напис на центральному обеліску свідчить "POLACY ZMARLI / W KIDUGALI / 1942-1947". Кладовищем опікується Посольство Республіки Польща в Дар-ес-Саламі, яке профінансувало інформаційну дошку про поселення, розміщену поруч із кладовищем. Інформацію про поселення Кідугала та цвинтар можна знайти у публікації "Zmarli Polacy w drodze do Ojczyzny. Polskie cmentarze w Afryce Wschodniej i Południowej 1942-1952" Hubert Chudzio i Marcin Solarz, Kraków 2020 та на сайті: https://polskiecmentarzewafryce.up.krakow.pl/.