Могили жертв Української повстанської армії, фото Rada OPWiM, 2004
Ліцензія: всі права захищені
Альтернативний текст фотографії
Могили жертв Української повстанської армії, фото Rada OPWiM, 2004
Ліцензія: всі права захищені
Альтернативний текст фотографії
Могили жертв Української повстанської армії, фото Rada OPWiM, 2004
Ліцензія: всі права захищені
Альтернативний текст фотографії
Могили жертв Української повстанської армії, фото Rada OPWiM, 2004
Ліцензія: всі права захищені
Альтернативний текст фотографії
Могили жертв Української повстанської армії, фото Rada OPWiM, 2004
Ліцензія: всі права захищені
Альтернативний текст фотографії
 Надішліть додаткову інформацію
ID: WOJ-000079-W (UA-5483)

Могили жертв Української повстанської армії (УПА)

ID: WOJ-000079-W (UA-5483)

Могили жертв Української повстанської армії (УПА)

11.07.1943 р. під час недільної меси бандити напали на поляків, які зібралися в костелі. Перед тим ксьондз через паламарів попередив людей, щоб вони не збиралися на Службу Божу об 11 годині, оскільки він отримав попередження від доброзичливого українця про напад. Однак люди не хотіли вірити попередженню і прийшли до церкви. У храмі зібралися переважно жінки з дітьми - тоді вважалося, що тільки чоловікам загрожує небезпека від українських повстанців, і вони сховалися в укриттях. Бандити встановили біля дверей церкви кулемети, з яких відкрили вогонь по вірянах, а також кинули всередину гранати. Потім злочинці увійшли до костелу і розстріляли кожну жертву окремо, влучно, добиваючи поранених. Деякі поляки прикинулися мертвими і таким чином залишилися живими. Близько 30 осіб знайшли притулок у підвалі костелу, кілька чи кільканадцять сховалися у вежі костелу, яку в той час ремонтували, і вижили, лежачи на риштуваннях. Того дня загинуло близько 200 поляків, хоча називають також цифри в 300 чи 500 жертв. Потім костел розграбували і підпалили, але пожежу швидко загасили, коли пішов дощ. Під час нападу був важко поранений священик Болеслав Шавловський. Існує кілька версій щодо його смерті; спільним для них є твердження, що православний священик сповідав священика перед смертю і що священик помер через кілька або кілька днів після цього нападу. Поляки, вбиті 11.07.1943 р. в костелі, яких налічувалося щонайменше близько 100 осіб, були поховані в братській могилі з правого боку костелу. Восени 1981 року радянська влада провела показовий судовий процес над трьома виконавцями злочину, які були ще живі. З нагоди цього процесу КДБ ексгумував могилу біля церкви, з якої останки були перенесені на православний цвинтар до спільної могили. На місці первісної польської могили була споруджена господарська будівля. Ексгумація була проведена без належної обережності і поваги - останки жертв були кинуті в яму недбало, без поховання в ящиках. Спочатку на могилі встановили імпровізований дерев'яний хрест, а саму могилу обнесли дерев'яною огорожею. У 1998 році Замойське товариство вшанування пам'яті поляків, вбитих на Волині, встановило на цій могилі бетонний надгробний пам'ятник і металевий хрест. Це вшанування було профінансовано Радою охорони пам'яті боротьби і мучеництва. У липні 2001 р. і в серпні 2002 р., після отримання згоди місцевої влади, польська сторона провела на замовлення і за кошти Ради ОПВіМ археологічне зондування, щоб визначити, чи могила жертв Української Повстанської Армії була повністю спустошена у 1981 році. Дослідження дало ствердну відповідь. У серпні 2002 р., після отримання необхідних дозволів від місцевої влади, Рада Фундації "Відкритий Діалог" провела ексгумацію останків з православного цвинтаря та перепоховала їх на вцілілій частині католицького цвинтаря. Крім того, тоді ж на це кладовище до другої могили були перенесені останки родини Палінки, також вбитої 11.07.1943 р. і похованої біля будівель палацу Чацьких у Порицьку. У цій могилі поховані також члени родини Закшевицьких з Радович, вбиті 13.07.1943 р. На цих двох могилах (ексгумованих з православного цвинтаря та ексгумованих з околиць палацу Чапських і з Радович) Рада ОПВіМ у 2003 р. встановила ідентичні хрести з блідого граніту з відповідними написами. На жаль, під тиском української сторони написи на хрестах в останню хвилину змінили, прибравши слово "вбиті" і залишивши промовистий порожній простір. Перший напис звучить так: "З димом пожеж і пилом братньої крові цей голос волає до тебе, Господи / Корнель Уєйський / Пам'яті близько 200 поляків з Порика / Павлівки / і маєтку Старий Порик, що спочивають на цьому цвинтарі...". [слово "вбиті" вилучено] 11 і 12 липня 1943 року / Нехай спочивають у мирі / Родини та Уряд Республіки Польща / Павлівка 2003" Другий напис: "Пам'яті 12 осіб родини Палінка з Порика/Павлівки ... [слово "вбитих" вилучено] 11 липня 1943 року та сім'ї Закшевицьких з Радович ... [слово "вбиті" вилучено] 13 липня 1943 року, / які тут спочивають. / Вічний їм спокій сподоби Господь / Співвітчизники / Павлівка 2003". Під хрестами лежать плити з того ж матеріалу з викарбуваними на них іменами похованих. 11.07.2003 р. відбулося урочисте відкриття цього пам'ятного знаку. Церемонія мала винятковий характер і значення, оскільки саме в цей день у Порику відзначалися 60-ті роковини злочинів, скоєних Українською повстанською армією (УПА) проти поляків Волині під час Другої світової війни. В урочистостях взяли участь Президенти Польщі та України Александр Кваснєвський та Леонід Кучма, які виступили з промовами, що закликали до примирення між польським та українським народами. Того ж дня президенти Польщі та України відкрили пам'ятник польсько-українському примиренню, розташований біля обох цвинтарів (католицького і православного). Це пам'ятник з чорного граніту. Плита увінчана невеликим дзвоном. Напис на плиті свідчить: "ПАМ'ЯТЬ - СКОРБОТА - ЄДНІСТЬ".

Публікація:
22.06.2022
Дивитися більше Текст перекладено автоматично

Пов'язані проекти

1
  • Groby ofiar UPA
    Katalog cmentarzy wojennych MKiDN Дивитися