Парафія в Нюкебінгу Фальстері, Данія, вже понад століття об'єднує місцеву польську громаду. Її доля, особливо в 1930-х роках, не була рожевою, оскільки місцеві поляки боролися з вороже налаштованим духовенством.

На узбережжі Данських проток лежить Нюкебінг Фальстер. Це старе ринкове місто, яке раніше розвивалося завдяки судноплавству, а сьогодні є найбільшим містом на острові з населенням близько сімнадцяти тисяч. Воно відоме на всю Данію завдяки цукровому заводу, міській водонапірній вежі, яка була першою залізобетонною спорудою в країні, або розташованому неподалік Середньовічному центру. У Польщі його знову можна асоціювати з польською громадою Данії. Адже Нюкебінг Фальстер є одним з головних центрів для поляків у Данії. Поляків, які залишили помітний слід у цьому селі.

Потреба у спільноті

На рубежі 20-го століття Данія, як і інші країни Західної Європи та Америки, стала місцем економічної імміграції польського населення. Дозволи на постійне проживання отримували на островах Зеландія, Лоланд, Фальстер і Ютландія, де вони влаштовувалися на роботу, переважно в сільському господарстві.

Польською громадою опікувалися місцеві ксьондзи, і на той час у Нюкебінгу проживало близько 1 400 осіб польського походження. Католицька громада в місті з'явилася близько 1910 року. Основною проблемою була відсутність постійного місця для зустрічей, тобто костелу, тому богослужіння і збори проводилися в різних приміщеннях. Така ситуація тривала до 1913 року і переїзду до Йернбанехотеллет. Недільні богослужіння проходили в Sukkerfabrikken, а в будні - в невеликих кімнатах на Фрісегаде.

У 1915 році католики Нюкебінга орендували будівлю і за допомогою власника місцевої цукроварні перетворили її на місце поклоніння. Але такий стан речей тривав недовго, оскільки будівля була продана. Католики знову залишилися без храму....

І тоді отець Янссен купив ділянку землі в Біспегаде, на якій за допомогою місцевих жертводавців зміг звести костел разом з вікаріатом. Вартість будівництва мала становити 23 000 данських крон. 19 травня 1916 року було закладено перший камінь у фундамент нової церкви, і це зробив пастор Ронге, секретар єпархії.

"Після того, як процесія молодих дівчат увійшла на місце нової церкви, на тимчасовий вівтар поставили розп'яття, а пастор Ронге виголосив промову про освячення і згадав єпископа фон Еуха, який, однак, не зміг бути присутнім на церемонії. До завершення будівництва церкви богослужіння відбувалися на цукровому заводі, в приміщенні, яке спочатку потрібно було очистити від порожніх мішків".

Костел освятили 17 вересня 1916 року, в день пам'яті святого Франциска Ассизького. Це була символічна дата, ніби данина пам'яті голландським францисканцям, які працювали над його зведенням.

Після цього відбулася польська меса, під час якої було уділено таїнство шлюбу та кілька хрещень. Відтоді костел став називатися костелом Святого Хреста в Нюкебінгу Фальстері. У наступні роки його розширювали і прикрашали.

Церковний страйк

Щонеділі в костелі служили месу, на якій проповіді виголошували польською мовою. Ідилія тривала до 1932 року, коли парафіяни оголосили "страйк" через дії тодішнього пастора Сміца. Він захищав дітей польських робітників, які навчалися релігії рідною мовою і отримували Перше Причастя. Він намагався викорінити польськість у цьому регіоні і не допустити, щоб польський священик очолював парафію. Траплялися й інші неприємні та промовисті ситуації, про які писала польська преса:

"У католицькому костелі в Нікобінгу (Данія) стався скандальний інцидент. Новостворений загін польських скаутів, який прийшов до костелу на богослужіння під наглядом польського вчителя, був вигнаний парохом храму о. Смітсом, голландцем за походженням. Цей інцидент є лише одним з епізодів боротьби, яку ведуть католицькі священики в Данії - переважно голландці та німці за походженням - проти польських емігрантських організацій. Серед 10 000 поляків у Данії немає жодного польського ксьондза". - повідомляла "Nowiny Codzienne" у 1933 році.

Юзеф Шиманський у своєму дослідженні " Душпастирська опіка поляків у Данії " також називає ім'я о. Аммерлана як такого ж ворожого до поляків. Цей священнослужитель заборонив о. Ґосцінському та о. Чижу проводити богослужіння польською мовою. І вони подали у відставку після кількох місяців "співпраці". У випадку з о. Сміцом ситуація стала настільки серйозною, що польські парафіяни вирішили, що поки вороже налаштований священнослужитель перебуває в костелі, вони не будуть його відвідувати. Натомість вони їздитимуть на богослужіння до сусідніх сіл. І в 1934 році стався, як тоді здавалося, прорив.

"Можемо поділитися з нашими читачами радісною звісткою з однієї з парафій, а саме Никобінга Ф. Апостольський вікарій для Данії, преосвященний єпископ Бремс, прибув до Никобінга 3. IV. і, вислухавши скарги і нарікання місцевих поляків, вирішив звільнити попереднього пароха, преосвященного Сміца, а одночасно пообіцяв польським парафіянам постійного пароха - поляка". - повідомила газета "Поляки в Данії".

На жаль, парафія не дожила до постійного пароха з Польщі. У 1935 році, після сварок з о. Аммерлааном, виїхав о. Кшиштоф Ґурецький, польський францисканець. Юзеф Шиманський писав про це наступне:

"Союз поляків у Данії ніколи не припиняв своїх зусиль, щоб польські парафії були укомплектовані священиками. Наприкінці 1930-х років він висунув проект-мінімум: доручити одну парафію польським францисканцям".

Ці зусилля не увінчалися успіхом. Початок Другої світової війни фактично зупинив їх. Після війни розвивався і костел, і громада. Сьогодні парафія служить месу польською мовою.