Під час Першої світової війни у Вілейці було створено військовий цвинтар. Спочатку на ньому ховали російських солдатів, які загинули між 1914 і 1918 роками. Після 1918 року некрополь перейшов до поляків, які ховали тут польських солдатів, загиблих у польсько-більшовицькій війні. Через кілька років цвинтар поділили між католиками і православними. Після поділу на католицькій частині виокремили військовий квартал для загиблих у боях 1920 року, який впорядкували і акуратно обгородили, а також встановили центральний пам'ятник з написом: "Полеглим в обороні кордонів Республіки Польща у війні 1919-1920 рр.". Могили, яких налічується 234, розташовані у 5 рядів. Наразі всі могили безіменні, незважаючи на те, що в документах, які зберігаються в Центральному державному архіві Литви (ЦДАЛМ), перераховано 34 імена солдатів, похованих у Вілейці. Квартали потребують комплексної реконструкції.