У середині XVIII століття модернізували інтер'єр Латинського собору у Львові.  Тоді старий, занепалий головний вівтар перенесли на лінію арки приділу. У пресвітерії святині за проектом Петра Полейовського збудували новий вівтар з нішею для чудотворного образу Матері Божої Домагалицької.


Велика модернізація Латинської катедри

У 1760 році львівське архієпископство прийняв Вацлав Ієронім Сєраковський (1700-1780), єпископ Перемишльський. Він був відомий своєю любов'ю до мистецтва, був досвідченим колекціонером і меценатом. Як новий очільник архиєпархії, він вирішив модернізувати Львівський Архикатедральний костел. Середньовічна будівля на той час була занедбана та заповнена численними предметами, зокрема вівтарями, епітафіями, меморіальними таблицями, лавами та монашими скринями з різних епох, і потребувала впорядкування. Архиєпископ Сєраковський залучив львівського архітектора Петра Полейовського (1734-1776), учня архітектора Бернарда Меретина (пом. 1759) та скульптора Йогана Георга Пінзеля (пом. 1761/1762), для проекту модернізації костелу, який включав як зовнішню архітектуру, так і внутрішнє оздоблення та облаштування.

Роботи в соборі, які тривали п'ятнадцять років, розпочалися у 1765 році з упорядкування пресвітерію. Тоді, старий і занепалий головний вівтар розібрали і перенесли на лінію арки вівтаря, а чудотворну ікону Божої Матері Домагалицької роботи Йозефа Шольц-Вольфовича (помер 1626 або 1627 р.), тимчасово помістили в каплиці Вишневецьких.

Новий головний вівтар – загальний вигляд

Наріжний камінь нового головного вівтаря за проектом Петра Полейовського був закладений 7 травня 1766 року. Мурований з цегли вівтар, оздоблений кольоровою ліпниною, що імітує сірувато-блакитний мармур з прожилками. Він складається з центральної частини, заснованої на арці увігнутого еліпса, розчленованої колонами і двома групами колон на постаментах, встановлених по діагоналі в кутах вівтаря, які створюють оптичне ціле і поглиблюють еліптичну проекцію. Динамічність структури додатково підкреслюють хвилясті фрагменти антаблементу над колонами та вписане в композицію тонке ажурне завершення з вікном.

При проектуванні нового престолу Пьотр Полейовський опирався на досвід, отриманий у майстерні Бернарда Меретина, і посилався на створені ним вівтарі, зокрема у костелі в Городенці та Монастириськах, а також до форми скинії, яку Меретин створив для костелу в Годовиці. Головний вівтар Львівської катедри є найвеличнішим витвором львівських скульпторів другої половини XVIII століття, яким ми можемо милуватися і сьогодні.
 

Новий головний вівтар – скульптурне оздоблення

Скульптурне оздоблення вівтаря виконав у 1766-1770 роках брат Петра, Матвій Полейовський (помер після 1794 року). Митець створив чотири монументальні фігури Отців Церкви: св. Августина, св. Афанасія, св. Амвросія та св. Ієроніма, встановлені в головній частині вівтаря. Це було перше масштабне замовлення, виконане Матвієм Полейовським самостійно, оскільки раніше він працював разом зі своїм братом у сімейній майстерні над виготовленням головного вівтаря в Наварії біля Львова.

Робота Полейовського також включає дві великі фігури ангелів, що сидять у динамічних позах з широко розпростертими крилами на хвилястих фронтонах у верхній частині вівтаря, а також численні путті. У роботі над оздобленням завершення вівтаря брав участь скульптор Ян Оброцький, який у 1768-1770 роках виконав різьблену деревяну сяючу славу з монограмою MARIA у верхній частині вівтаря. Позолоту декоративних елементів виконав львівський художник та золотар Матіас Мюллер.

Скульптури Отців Церкви роботи Матвія Полейовського належать до найкращих творів так званого, львівського рококо, у другій половині 18 століття, а самого скульптора вважають найвидатнішим представником другого покоління львівських скульпторів-рококо.

Центральна частина вівтаря, за давньою традицією, вкрита рухомою картиною-образом.  Першу завісу із зображенням Успіння Пресвятої Богородиці намалював у 1769 році львівський художник Марцін Строїнський (брат Станіслава), але вона не отримала схвалення архієпископа Сєраковського. Архиєпископ тоді замовив у придворного художника, італійця Антоніо Тавеллі (помер після 1778 р.) нову картину. Художник виконав замовлення лише у 1778 році, і відтоді картина "Успіння Пресвятої Богородиці" знаходиться у головному вівтарі. Тавеллі відомий також іншими роботами для архієпископа Вацлава Ієроніма Сєраковського, а також як автор поліхромії костелу в Наварії.

Освячення оновленого собору відбулося 23 квітня 1776 року.

Чудотворний образ Божої Матері з Домагалича

На головному полі вівтаря Латинської катедри Петро Полейовський спроектував нішу, яка завершується пласкою аркою, призначену для чудотворного образу Божої Матері Домагалицької. Щоб належним чином розмістити загальношанований образ, золотар Юзеф Лукашевич виготовив срібний постамент з волют (спіральних елементів), оточених сімома срібними колонами на струнких постаментах, увінчаних хвилястими фронтонами на антаблементах і путті з полум'яними вазами. Колона, що знаходиться безпосередньо за картиною, має складну срібну сяючу глорію (славу), яку підтримує ваза в стилі рококо з хмарами, крилатими ангельськими голівками, срібним позолоченим півмісяцем та скіпетром.

Уся конструкція, в центрі якої була вставлена картина, відсилала до храму Соломона і була символом Божої Премудрості, ототожненої з Львівським кафедральним собором. У зв'язку із запланованою коронацією чудотворного образу папськими коронами (відбулася 11 травня 1776 року), у 1773-1776 роках львівський ювелір і золотар П'єр Шальє виготовив для картини срібну ризу, позолочену та оздоблену коштовним камінням.

Незважаючи на подальші трансформації в пізніші часи, такі як прибудова нового антепендія на зламі ХІХ-ХХ століть, встановлення постконсисторії та амвону, а також заміна вівтарних свічників, ми все ще можемо захоплюватися майстерністю оздоблення та виконання головного вівтаря найвидатнішими митцями Львова другої половини XVIII століття.

Головний вівтар у Латинській катедрі – зараз

Вівтар знаходиться в дуже хорошому стані завдяки численним реставраційним роботам, які проводилися з ХІХ століття. Остання велика реставрація була проведена у 2008 році польськими реставраторами під наглядом і за кошти Міністерства культури і національної спадщини та Сенату Республіки Польща. Тоді роботи включали комплексну реставрацію конструкції, скульптурного та орнаментального оздоблення. Команда реставраторів під керівництвом Яна Вількойця очистила елементи та відновила оригінальні кольори та позолоту. Трохи раніше, у 1996 році, Анна Костецька провела реставрацію чудотворної картини "Матері Божої Домагаличівської", а у 2005 році Ева Вількойц та Юстина Вишковська-Башик законсервували картину Тавеллі на висувній частині вівтаря з Успінням Пресвятої Діви Марії. Завершальним етапом масштабної роботи стала реставрація вишитого антепендію ХІХ століття, яку у 2009 році провела Маріанна Квятковська зі Львова.