Восени 2016 року у Львові було завершено реставраційні роботи пам'ятника Войцеху Бартошу Ґловацькому (1756-1794), герою повстання Костюшка, який прославився своєю хоробрістю під час битви під Рацлавицями 4 квітня 1794 року. Він захопив російську гармату, погасивши запал ковпаком. Тоді командувач польської армії Костюшко призначив його прапороносцем краківських гренадерів. Гловацький був смертельно поранений під час битви під Щекоцинами. Ймовірно, похований біля церкви (нині собору) св. Успіння Пресвятої Богородиці в Кельце. На місці його поховання встановлено надгробний пам'ятник.

Пам'ятник командувачу армії Костюшка урочисто відкрито у Львові 8 липня 1906 року в парку біля Личаківської дороги. Відтоді парк був перейменований на парк Гловацького. Пам'ятник створив Григорій Кузневич (1871-1948) за проектом видатного польського скульптора Юліана Марковського (1846-1903). Це був останній пам'ятник за проектом Марковського, який помер, не завершивши роботу.
 

Український скульптор Григорій Кузневич (1871-1948), народжений у Старому Брусні, розпочав свою освіту в майстернях каменярів у Брусні – цехах, традиції яких сягають 16 століття. Завдяки архітектору Юліану Захаревичу, який отримав стипендію Національного факультету для перспективного митця, Кузневич зміг навчатися у Державній промисловій школі у Львові. Тоді ж почав працювати в майстерні Юліана Марковського. Роботі з ушанування пам’яті Ґловацького передували, зокрема, співпраця обох митців над такими проектами, як скульптура «Фортуна» в залі Галицької ощадної каси чи пам’ятник Яну Кілінському в Стрийському парку.

Коли 1905 року львівська газета "Nowosci Ilustrowane" (№ 39, 23 вересня) опублікувала статтю "Пам'ятник Бартошу Ґловацькому у Львові", що супроводжувалася фотографією Марека Мюнца, на якій скульптор Григорій Кузневич працював над останніми штрихами скульптури, автор прес-релізу оцінив, що митець "блискуче виконав своє завдання. Пам'ятник, який зараз на завершенні, є справжнім шедевром скульптури". Слід, однак, зауважити, що пізніше критики та мистецтвознавці не виявляли такого ентузіазму. Вони твердили про слабкість пропорцій і скульптурного моделювання, а отже, і художньої виразності пам'ятника.

" Nowosci Ilustrowane ", наголошуючи на тому, що місцем пам'ятника було обрано "прекрасний" Личаківський парк, висловили певне невдоволення, написавши: "Однак, це чудовий пам'ятник, який, без сумніву, заслуговує на увагу: "Дуже шкода, однак, що для пам'ятника Бартошу було вибрано дуже невідповідне місце в цьому парку, а саме біля вулиці, а не в більш мальовничому куточку, якими багатий парк, особливо десь над чудовим полем "Соколів", звідки Ґловацький, стоячи на постаменті пам'ятника, з радістю спостерігав би за вправами хоробрих хлопців-патріотів під час великих мітингів "Соколів"...".

Церемонія відкриття пам'ятника Ґловацькому, якій передувала меса за упокій душі героя повстання Костюшка, перетворилася на велику патріотичну маніфестацію, про що повідомляла газета "Słowo Polskie" від 9 липня 1906 року.

Першим виступив голова комітету зі встановлення пам’ятників, секретар ремісничої палати Фердинанд Охля, який звернувся до присутніх з такими словами: . "З відважною допомогою своїх косинників Костюшко здобув славну перемогу над московитами, воскресивши давню славу польського війська, а Рацлавицькі поля, политі кров'ю шляхти, міщанства і героїв у мундирах, наочно показали, що в єдності нації є невичерпна сила і міць, що польський народ, досі незнаний, віддано любить свою Батьківщину і завжди готовий покласти на її вівтар своє життя і свободу. Тому патріотично налаштоване міщанство Львова, дотримуючись ідеї щирого братерства всіх станів колишньої польської республіки, бажаючи висловити свої почуття, вирішило під час виставки Костюшка 1894 року, вшанувати героя в пам’ятником. Ця прекрасна ідея була гаряче сприйнята широким загалом, але не вистачало відповідних матеріальних засобів, а також фізична неспроможність творця пам'ятника, покійного Юліана Марковського, призвели до відтермінування реалізації цього похвального наміру на кілька років. Лише в останні роки, з 1901 року, проект будівництва було відновлено і, завдяки щедрості львів’ян, а також Представництва міста Львова, комітету вдалось виконати своє завдання, спорудивши цей скромний пам'ятник на вічну шану Бартошу Ґловацькому".

Пам'ятник Гловацькому зберігся за часів радянської влади у Львові. Те, що герой Рацлавиць був селянином, безперечно, мало значення. Однак у 1990-х роках пам'ятник систематично руйнували. Понад десяток років тому на пам'ятнику були проведені аварійні реставраційні роботи. Оригінальна табличка 1906 року не збереглась, її було знято, тому замінили на нову  з повторним написом: "Бартошу Ґловацькому, герою з Рацлавиць, від міщан ремісників Львова MCMV ", викарбуваний двома мовами – польською та українською. Проведені тоді роботи ненадовго зупинили деградацію пам'ятника.

Пам'ятник ватажку косинерів, одна з останніх польських комеморацій, збережених у міському просторі Львова, є особливо цінним об'єктом польської культурної спадщини в Україні. Тому Міністерство культури і національної спадщини прийняло рішення про виділення коштів на проведення реставраційних робіт. Їхню організацію було доручено Фонду культурної спадщини. Реставраційні роботи виконала в 2016 році команда реставраторів під керівництвом Анни Штимельської-Карчевської. Це ще один пам’ятник у Львові, відреставрований останніми роками за кошти Міністерства культури Польщі, після реставрації монументів: Яна Кілінського у Стрийському парку та Теофіла Вишньовського і Юзефа Капусцінського на Горі Страт на Клепарівській.