Під назвою Forma Viva в країнах Югославії проходили симпозіуми скульптури, зазвичай зосереджені на роботі в конкретному матеріалі, характерному для регіону (перший у Порторожі в 1961 році, скульптури з місцевого каменю). У субальпійському містечку Равне перший симпозіум металевої скульптури - у зв'язку з тамтешніми металургійними заводами - відбувся 1964 року з ініціативи Франца Фалета. Традиція продовжується там і донині. Там працювали скульптори з багатьох країн, але найчисленнішими були італійці та японці. Хоча польські митці часто брали участь у таких міжнародних зібраннях у Європі в 1960-80-х роках, календарі пленерів у Равному показують присутність лише Ярнушкевича.

Приблизно з 1964 року Ярнушкевич звернувся до абстрактних композицій у металі з геометричними формами, компактними і відкритими водночас, які Мечислав Поренбський назвав "химерними сяючими монстрами", підкреслюючи поетичний, а не технічно-конструктивістський характер цих творів. "У таких творах, як "Композиція вказівника", реалізована в Ельблонзі, композиція з Острави або, нарешті, чудовий аеродинамічний, "живий" витвір, створений на симпозіумі Forma Viva в Равне, митець вклав такий потужний заряд експресії, таку ясність і чистоту форми, які ми знаходимо в найкращих зразках класичної монументальної скульптури" (Вальдемар Бараневський, в кат. "Єжи Ярнушкевич...", 1994, с. 10). Варто підкреслити, що форма, реалізована в Словенії, була першою великою реалізацією цієї поетики. Художник розробляв цю концепцію в Ельблонзі, а потім у 1967 році, коли працював в Ольборзі та Остраві. Пізніше Ярнушкевич почав повертатися до фігурації.

Велика і масивна споруда, що стоїть серед гаражів на краю житлового масиву, є місцем для ігор дітей і часто вкрита написами і фарбою з балончиків. У безпосередній близькості від роботи Ярнушкевича знаходиться сталева форма словенця Душана Тшара.