У 1942 році армія генерала Андерса була евакуйована з СРСР, і разом з нею близько 40 000 цивільних осіб змогли дістатися до Ірану. В результаті домовленостей між польським урядом у Лондоні та англійською владою були створені поселення для біженців в Індії, Східній та Південній Африці, Мексиці та Новій Зеландії. Однією з африканських країн, яка прийняла польських біженців, була тодішня Танганьїка (нині Танзанія).

Найбільше поселення польських біженців в Африці було в Тенґеру. У ньому проживало майже 5 000 осіб. Поселення функціонувало між 1942 і 1955 роками, в ньому було 3 початкові школи, механічна школа, купецька гімназія, кравецька гімназія, середня сільськогосподарська школа, а також молодша і старша середня школа. Також були 2 дитячі будинки та будинок для людей похилого віку.

Для померлих від виснаження від заслання і довгих поневірянь, а також від хвороб було створено польський цвинтар, на якому поховано щонайменше 153 особи; до сьогодні збереглося 148 надгробків. Більшість померлих були католицького віросповідання, декілька - православного та мозаїчного. Перші поховання датуються 1942 роком, тобто початковим періодом перебування польської громади в Африці. Останні поховання були зроблені в 1960-х роках. Цвинтар займає площу 1656 м2 і оточений цегляною огорожею з металевими в'їзними воротами. Огорожа охоплює територію двох кладовищ: католицько-православного і мозаїчного. Праворуч від входу знаходиться каплиця з гербами найбільших польських міст. З лівого боку брами біло-червона табличка з написом: "ЦВИНТАР ПОЛЬСЬКИХ ВИГНАНЦІВ / ЦВИНТАР ПОЛЬСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ БІЖЕНЦІВ / TENGERU 1942-1952".

Навпроти входу на цвинтар знаходиться тераццо-обеліск, на якому латунна табличка повідомляє трьома мовами (польською, суахілі та англійською): "Цвинтар польських вигнанців 1942-1952"; тут також стоїть вівтар. Поруч із цвинтарем поляки збудували костел, на стіні якого можна прочитати польський напис "Пресвята Богородиця, що захищала Ченстохову і засяяла у Брамі Світанку".

Цвинтар неодноразово ремонтували. Ним опікувалися місцеві поляки та польські місіонери-францисканці. У 2001 р. на грант Ради охорони місць боротьби і мучеництва було зведено мур із замкненою брамою та будівлю Меморіальної палати. До цвинтаря підвели дорогу з твердим покриттям. У 2009 році цвинтар був відремонтований і прибраний членами Студентського наукового гуртка Краківського педагогічного університету. Остання реконструкція була проведена у 2018 році за кошти Міністерства культури і національної спадщини у співпраці з Посольством Республіки Польща в Дар-ес-Саламі, яке постійно опікується цвинтарем.

Інформацію про поселення в Тенґеру та цвинтар можна знайти у публікації "Zmarli Polacy w drodze do Ojczyzny. Polskie cmentarze w Afryce Wschodniej i Południowej 1942-1952" Hubert Chudzio i Marcin Solarz, Kraków 2020 та на сайті: https://polskiecmentarzewafryce.up.krakow.pl/.