Цитадель у Смоленську — це забута фортеця на прикордонних землях. Її збудував принц Владислав на честь свого батька, короля Сигізмунда III. Цитадель називали «Великим валом», а росіяни — «Королівським бастіоном».

Польська цитадель у Росії
Цитадель у Смоленську (Fortalitium Sigismundanum, Фортація Сигізмунда, рос. Королівський бастіон) була зведена у 1626‒1632 роках як незалежний від міських стін земляний форт із так званим староголландським плануванням. Вона заповнила пролом у укріпленнях міста Смоленська, утворений у 1609‒1611 роках під час облоги польсько-литовськими військами. Через слабкість оборони цього місця відмовилися від відновлення у первісному вигляді.

Смоленська цитадель — проект Вільгельма Аппельмана
Князь Владислав, засновник цитаделі, разом із її творцем, Вільгельмом Аппельманом, брали за зразок знамениту цитадель в Антверпені. Будівництво сучасного для тих часів п’ятибастіонного укріплення дозволило вирішити проблему флангового вогню над глибоким яром річки Чурилівки, що пролягав уздовж стін, а також ділянки стін і башт північної частини укріплень. Це забезпечувалося артилерійським та мушкетним вогнем із трьох бастіонів, висунутих за межі стін. Обстріл з решти двох бастіонів, спрямованих у бік міста, дозволяв тримати під контролем можливе повстання православних мешканців Смоленська.

Нідерландець, якого в джерелах тієї епохи також називали бельгійцем, Вільгельм Аппельман (після 1585–1636), капітан королівської гвардії та військовий інженер Сигізмунда III (який керував фортифікаційними роботами польського табору в битві під Хоцимом у 1621 р.), склав плани цитаделі. Після її завершення принц Владислав назвав її на честь свого батька Fortalitium Sigismundanum (Цитадель Сигізмунда).

Смоленська цитадель — розкішна прикордонна фортеця
Будівельні роботи розпочалися у 1626 році під наглядом Аппельмана, який привіз кілька сотень фахівців і майстрів із Королівських Прус та Гданська. Найпростіші земляні роботи, ймовірно, виконували наймані міщани або селяни зі Смоленська та околиць. Вартість робіт оцінюється майже у 200 тис. тодішніх польських золотих. Роботи завершилися лише в 1632 р., безпосередньо перед московською облогою міста (1632‒1633).

Цитадель Зигмунтовська — архітектура та призначення
Збережена цитадель — це великий п’ятикутний земляний форт із п’ятьма бастіонами. Довжина сторін між вершинами бастіонів становить 170 × 160 × 130 × 160 × 170 м, висота п’ятикутника між найкоротшою куртиною (стіною між сусідніми бастіонами) та вершиною найдовшого бастіону становить 235 м.

На відміну від нідерландських зразків, фортеця відрізняється значною висотою, що становить 18 м, тобто досягає рівня висоти міських стін. У часи приналежності до Речі Посполитої Смоленська цитадель була обладнана вологим ровом шириною 19 м і глибиною 3 м.

Дістатися до цитаделі можна було лише зі сторони міста через підйомний міст через рів, а далі — через муровані ворота-тунель у куртині, що вели до її внутрішньої частини. По обидва боки входу в куртині було збудовано цегляні казамати, в яких розміщувалися порохосклад та арсенал. На подвір’ї, оточеному валами, розташовувалися казарми Смоленського гарнізону, вартовий пост, будинок коменданта (відомий як палац Сигізмунда III) та висока сторожова вежа з тривожним дзвоном. На валах бастіонів було розміщено кільканадцять гармат різного калібру.

Цитадель та облоги Смоленська
Цитадель добре виконала своє призначення під час обох московських облог міста. Під час першої облоги Смоленська (1632‒1633) ворог через неприступність цитаделі навіть не намагався її штурмувати. Обстріл з артилерії, розміщеної у фортеці, призвів до провалу атаки московської драгони під час сутички з загоном підмоги короля Владислава IV. Спроба штурму під час другої облоги (1654 р.) була відбита вогнем артилерії та мушкетів польської та німецької піхоти полковника Миколая Корффа, внаслідок чого московські війська зазнали значних втрат.

Польсько-литовський Смоленськ капітулював у 1654 р. і знову перейшов до рук росіян. Тоді його назвали Королівським бастіоном (Королівський бастіон) і з’єднали з міськими мурами.

Забута прикордонна фортеця — в’язниця та парк на території Смоленської цитаделі
Наприкінці XVIII ст. цитадель і стіни Смоленська занепали. На місці зруйнованих казарм було збудовано транзитну в’язницю, в якій утримували — а також у збережених казематах — засуджених до каторги в Сибіру. Там також тимчасово утримували, зокрема, полонених конфедератів Барського повстання, учасників Костюшківського повстання та повстанців Листопадового повстання 1830 року. За оцінками, через транзитну в’язницю в Смоленській цитаделі могло пройти до 10 тис. репресованих поляків.

У 1874 році внутрішній двір цитаделі було перетворено на міський парк із рестораном на місці колишньої в’язниці. У 1912 році, у сторіччя перемоги над Наполеоном, Смоленськ особисто відвідав цар Микола II, який оглядав передмістя міста з висоти валів цитаделі. Після більшовицької революції фортеця прийшла в повне занедбання, її використовували частково як звалище, а частково — як місце для самовільних складів і гаражів.

Лише у 2012 році, у зв’язку зі святкуванням 1150-річчя Смоленська, російська влада виділила федеральні кошти на ремонт міських стін і веж, у тому числі й на реставрацію цитаделі. Перед входом до відреставрованого форту встановлено великий інформаційний щит російською, польською та англійською мовами.

1626–1632

Jerzy Czajewski