Столиця Азербайджану — Баку — це місто, розвиток якого ґрунтувався на нафтовидобувній промисловості. На рубежі XIX і XX століть Баку з невеликого поселення перетворилося на важливий промисловий центр. Цікаво, що чималу роль у цьому процесі відіграли також поляки. Відомий їхній внесок у архітектуру міста , але варто також згадати про їхню роль у розвитку місцевої економіки. Пам’яткою про діяльність поляків на Кавказі є кам’яний будинок родини Рильських — споруда, спроектована архітектором Йозефом Плошко для бакинських нафтових магнатів.

Приклад бакинського сецесіону
Чотириповерховий житловий будинок, розташований на вул. Маммадалієва, наразі є штаб-квартирою Азербайджанського центрального союзу кооперативів. Його величний 11-осьовий фасад привертає увагу орієнталістичним оздобленням віконних та дверних рам. Віконні прорізи другого поверху з підковоподібними арками та третього — з гострими арками — є характерним елементом ісламського мистецтва. Завершують композицію випуклий карниз та центрально розташований еркер, що охоплює другий і третій поверхи. Передній фасад будинку родини Рильських є прикладом сецесії, популярної в Баку на початку XX століття, прикрашеної впливами місцевої архітектурної традиції. У цій стилістиці чудово відчував себе автор проекту Юзеф Плошко, чиї різнобічні реалізації й досі є важливою складовою архітектурного ландшафту Баку.

Будівництво будинку родини Рильських датується 1912 роком. Протягом років вона виконувала ще одну важливу функцію — у 1919 році там було розміщено перше польське дипломатичне представництво в Азербайджані, яким керував, зокрема, Стефан Рильський.

Нафтова імперія родини Рильських
Початок розвитку нафтової імперії родини Рильських пов’язаний із главою роду Гіполітом. Він прибув до Баку з сибірського заслання, куди потрапив після Січневого повстання. На місці він починав з роботи залізничним дорожником, а згодом інвестував у нафтовидобувну галузь.
Промислова діяльність принесла родині чималий капітал, однак не гарантувала щасливого кінця Гіполіту Рильському. Звинувачений у привласненні нафти з сусідніх нафтопроводів, 19 червня 1899 року він потрапив до в’язниці, де того ж року вчинив самогубство. На момент смерті його статки оцінювалися в 10 млн рублів.

Сімейний бізнес перейшов до одного з синів Гіполіта — Стефана. Він вирішив інвестувати успадкований статок у рідній країні. Разом із братами та сестрою — Онуфрієм, Леоном і Марією — він придбав земельну ділянку на вулиці Фірлейовській у Любліні, на якій заснував фабрику з виробництва етерніту. Побудовані в 1912 році промислові споруди разом із водонапірною вежею спроектував архітектор Ян Кошчиць-Віткевич. Раніше Стефан Рильський робив спроби запустити подібне підприємство на Кавказі. Він навіть придбав патент і ліцензію на виробництво етерніту, дійсні на території всієї Російської імперії, однак там ця інвестиція не принесла очікуваних результатів.

Стефан Рильський відігравав важливу роль у житті польської громади в Баку. У 1903 році він став головою новоствореного Римо-католицького благодійного товариства та Католицької польської громади, штаб-квартира якої розташовувалася в належному йому будинку. Він також долучився до будівництва католицького костелу. У 1908 році він пожертвував 100 тис. рублів на користь парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Будівництво велося під керівництвом Йозефа Плошко, а завершено його було в 1914 році. На жаль, він не зберігся до наших часів — його знесли у 30-х роках XX століття. Неподалік від місця, де він стояв у 2006 році, збудували новий католицький храм.

Йозеф Плошко в Баку
Юзеф Плошко (1867‒1931) навчався в Академії образотворчих мистецтв та в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі, після закінчення якого два роки працював у Києві. До столиці Азербайджану він приїхав за порадою Йозефа Гославського, який вже давно там працював. У Баку спочатку він влаштувався на роботу в будівельний відділ міської адміністрації на посаду районного архітектора. Сприятливі умови інтенсивного архітектурного розвитку столиці Азербайджану в поєднанні з працьовитістю Плошки дозволили йому швидко заявити про себе в місцевих колах. У 1907‒1910 роках він обіймав посаду головного архітектора міста. Після Юзефа Гославського та Казімєжа Скоревича він став третім поляком, який обіймав цю посаду. Тому на момент створення проекту житлового будинку для родини Рильських Плошко вже мав міцні позиції в колах бакинських архітекторів.

Плошко був, мабуть, найуніверсальнішим польським архітектором, що працював у Баку. З-під його пера вийшли проекти громадських будівель (Ляльковий театр у Баку, готель «Нова Європа»), палаців (Палац Ісмаїлія у Баку), житлових будинків, церков та мечеті (мечеть Мухтарова у Владикавказі). Він працював на найбільших азербайджанських нафтових магнатів — Мартузу Мухтарова та Агі-Мусу Нагієва. У 1925 р. виїхав до Варшави, а потім до Франції. Помер у 1931 р.