Після агресії Німеччини проти Польщі 1 вересня 1939 року та нападу СРСР 17 вересня 1939 року тисячі поляків, як цивільних, так і військових, перетнули угорський кордон. Незважаючи на складну міжнародну ситуацію та приналежність Угорщини до країн Осі, угорці проявили велику прихильність і надали допомогу польським біженцям. Про поляків дбали як угорська держава, так і польські організації, що діяли в Угорщині. Інтернованих розміщували в численних військових та цивільних таборах.

Кількість польських інтернованих на початковому етапі вигнання оцінюється приблизно в 140 тис., у тому числі близько 33 тис. рядових та офіцерів. Згодом кількість біженців, насамперед військових, зменшилася внаслідок організованої поляками акції евакуації до Франції та на Близький Схід до польських військових підрозділів, що там створювалися.

На місцевому кладовищі, у ділянці 2, у 12-му ряді, знаходиться могила майора ВП Францішка Шкути, ветеринарного лікаря, який помер 26 квітня 1945 року. Могила позначена горизонтальною бетонною плитою, що лежить на землі, та невеликим хрестом із надгробною табличкою: «С.П. ФРАНЦИШЕК ШКУТА / МАЙОР-ВЕТЕРИНАР ВП / ПОМЕР 26.IV.1945 / ПРОЖИВ 55 РОКІВ / СЛАВА ЙОГО ПАМ’ЯТІ»

Згідно з архівними документами, у Верьоці також поховано лейтенанта Владислава Лабедзя, нар. 13.12.1890 р. у м. Тайкуни, мешкав у Тарнові, помер 7 квітня 1942 р., а також дитину польських біженців Уршулу Сидорову, 3 роки, померла 24 травня 1945 р. Їхні могили, найімовірніше, не збереглися до наших днів, оскільки під час інвентаризації, проведеної в березні 2025 року, цих могил не було виявлено.