Собор Усіх Святих у Чикаго

У неоднорідній за національним, етнічним та культурним складом структурі американської Церкви гострі особисті, а іноді й доктринальні конфлікти не були рідкістю. Причини були пов’язані з фінансами, амбіціями та потребою в автономії. На тлі цього також лунав сильний у американській Церкві конфлікт між двома баченнями спільноти. Перше прагнуло маргіналізувати національний вимір окремих парафій в ім’я універсальності. Друге ж наголошувало на значенні етнічних традицій.

Інституційна Церква на той час перебувала під домінуванням німецьких та ірландських кіл. Лише під впливом розкольницьких рухів було прийнято рішення про призначення першого польського єпископа-помічника у США. У 1908 р. ним став о. Пол Роуд. Таке пізнє призначення було зумовлене насамперед тим, що поляки, які, щоправда, масово прибували до Сполучених Штатів, не знали англійської мови й перебували на нижчих щаблях соціальної драбини. Вважалося, що вони не є «достатньо американськими», щоб брати участь у керівництві Церквою.

Для багатьох парафіян питання підпорядкування церковному керівництву залишалися важко прийнятними. Адже саме вони організовувалися, фінансували будівництво та щодня створювали спільноту. Однак власником придбаної ними землі була курія. Саме там і вирішувалося, хто очолить парафію. Польська Національна Католицька Церква виникла як наслідок суперечок. Харизматичні священики збирали навколо себе відданих вірян. Залишаючи парафію, вони вміли потягнути їх за собою. Однак деякі священики, що посварилися з церковною ієрархією, не мали значних можливостей для діяльності. Об’єднавши сили та створивши організацію, вони набирали сили. У Чикаго суперечка спочатку точилася навколо парафії Святої Трійці, а потім — Святої Ядвіги Сілезької. Настоятелем останньої було призначено о. Йозефа Барзинського, що не сподобалося частині парафіян. Тим більше, що вікарієм там на той час був молодий і енергійний о. Антоній Козловський, якого дуже поважала більшість парафіян. Історія, розказана різними сторонами, то зображує його як підступного інтригана, то як відважного й харизматичного душпастиря.

Конфлікт у парафії, що налічувала 1300 сімей, наростав. У 1895 році навіть стався напад на парафіяльний будинок. Натовп у кілька тисяч людей намагався проникнути всередину, намагалися атакувати священиків, які забарикадувалися всередині. Проти демонстрантів було направлено поліцію, яку закидали меленим перцем. Звідси й походить назва «перцеві заворушення». Демонстрантів зрештою вдалося розігнати, проте багато людей отримали поранення. Фізичну загрозу було усунуто, але це не пом’якшило напруги.

Зрештою Козловський разом із близько тисячею сімей покинув церкву Святої Ядвіги Сілезької, заснувавши нову, незалежну парафію. Водночас він вимагав повернення церкви Святої Ядвіги Сілезької, оскільки вона була збудована за кошти парафіян. Єпископ прагнув досягти згоди, однак на своїх умовах, далеких від компромісу. Він був готовий визнати нову громаду, але лише за умови, що віряни вибачаться та передадуть майно новій парафії. Відхилення цієї пропозиції призвело до виходу Козловського з Римо-католицької церкви та його екскомуніки.

У 1897 році в Берні (Швейцарія) Козловський став єпископом Старокатолицької церкви. Почалося формування церковної ієрархії, що об’єднувала так звані незалежні парафії. На початку XX століття Чиказька єпархія складалася з 26 парафій, у яких налічувалося близько 80 000 вірян та 24 священиків. Вона також зберігала повну автономію як Польська католицька церква в Чикаго. Лише після смерті Козловського розпочався процес її приєднання до Польської Національної Католицької Церкви, заснованої в 1897 році о. Френсісом Ходуром із Пенсильванії. Цей процес завершився в 1909 році.

У 1926 році парафія Всіх Святих стала резиденцією Західної дієцезії Польської Національної Католицької Церкви. З ініціативи єпископа Леона Гроховського розпочалося будівництво нового храму. Проектувальником було обрано фірму Worthmann & Steinbach. Автором проекту мав стати її співвласник — Джон Г. Штайнбах.

Вибір модернізованих неоготичних форм був свідомим. З одного боку, це було відсиланням до уявної єдності у вірі середньовічної спільноти, а з іншого — чітким відмежуванням від архітектури, характерної для польських римо-католицьких костелів. Будівлю досить швидко почали називати «білим собором». Спочатку облицьований цеглою та теракотою, він був покритий штучним каменем — дорогим, але довговічним. Проєкт, що реалізовувався попри Велику депресію, в яку занурилася Америка, було завершено у 1931 році.

Інтер’єр, який сьогодні має відносно скромне оздоблення, завдяки послідовному застосуванню неоготичних форм зберігає стилістичну цілісність. До найцікавіших його елементів належить дерев’яний головний вівтар, який мали виготовити в Італії. Картину, що розміщувалася в ньому, змінювали залежно від літургійного періоду. У храмі також присутні польські акценти. Найбільше привертають увагу намальовані на стіні головного нефа ангели з гербами міст, звідки походили найбільші групи парафіян: Трембовля, Жешув, Освенцим, Ярослава, Гродно, Ліди, Гданська, Сєдлець, Варшави, Вільнюса, Ельблонга, Сандомира, Тарнова, Білостока, Накла, Плоцька, Кролевеца, Познані, Львова та Кракова. На вітражах, поряд із релігійними сценами та святими, зображені Адам Міцкевич та Юліуш Словацький.

Релігійна самобутність церкви підкреслена на фасаді. Тут розміщено три слова — правда, праця, боротьба. А вище — книга (центр свободи, що є джерелом просвітництва), хрест і рука, які складають герб Польської національної католицької церкви.

Церква є однією з найпізніших, зведених у Чикаго серед групи, що належить до «Польських соборів», і водночас єдиною, не пов’язаною з римо-католицьким обрядом. Від більшості з них її відрізняє не лише обраний стиль «модерн-готика» та біле облицювання стін, що відповідає популярним у Чикаго вапняковим будівлям. Насамперед досить показну крикливість польських костелів замінила вишукана, врівноважена елегантність. Це робить споруду однією з найцікавіших реалізацій сакральної архітектури Чикаго, і не лише серед «польських соборів».

Хронологія

1895 — спалах конфлікту біля церкви Святої Трійці

1895 — заснування парафії Всіх Святих та освячення наріжного каменю під нову церкву

1895 — освячення нової церкви

1897 — створення Польської католицької церкви

1909 — заснування парафіяльного кладовища

1909 — об’єднання з Польською Національною Церквою

1926 — парафія стає резиденцією Західної єпархії Польської Національної Католицької Церкви

1930 — початок будівництва нового костелу

1931 — завершення будівництва церкви

1993 — завершення будівництва церкви

Текст спочатку опубліковано у книзі, виданій Інститутом «Полоніка»
Катажина Хрудзімська-Ухера, Анна Сильвія Чиж, Яцек Голебіовський, Бартломей Гутовський, «Польські парафії та церкви в Чикаго» , Варшава 2019, с. 227–234.