«Сокіл» був однією з найважливіших польських організацій у Галичині в період галицької автономії, створене на взірець чеського товариства «Сокіл». Організація займалася популяризацією фізичної культури та патріотичним вихованням. Перше «гніздо» (осередок – прим. ред.) у Львові було засноване у 1867 році й, як наголошували сучасники, стало колискою польського сокільства. Наступні осередки з’явилися значно пізніше, спочатку в Станіславові (16 VIII 1884 р.), а згодом у Тарнові (30 XI 1884 р.), потім у Перемишлі (10 I 1885 р.) та Іновроцлаві (19 I 1885 р.). В одному з номерів щоденної газети повідомлялося, що у 1892 році, коли відзначали 25-річчя Польського гімнастичного товариства «Сокіл», існувало понад 40 гнізд, із яких близько 30 діяли на анексованих Австрією територіях. Перед початком Першої світової війни загальна кількість осередків у Галичині, за даними Яна Снопка, становила 261, причому значна частина з них розташовувалася у її східній частині (нині – територія України).

На початковому етапі своєї діяльності «гнізда» стикалися з нестачею відповідних приміщень, необхідних для проведення вправ і організації словесно-музичних заходів (аматорських вистав, вечорів, концертів). Для цього орендували приміщення, зазвичай розташовані в шкільних будівлях. У Станіславові бургомістр доктор Іґнацій Камінський надав дозвіл на «користування гімнастичною залою реальної школи за погодженням із дирекцією цього закладу та безоплатне газове освітлення під час занять». Траплялося також, як у випадку рогатинського «Сокола», що «перші гімнастичні вправи через відсутність належного місця проводилися в саду».

Не важко здогадатися, що перший сокільський дім постав саме у Львові. Потрібно було кілька років зусиль, аби товариство змогло закріпити свою присутність у міському просторі. У 1884 році на перехресті вулиць Зиморовича (нині – вул. Дудаєва) та Сокола (нині – вул. Ковжуна) звели двоповерхову будівлю за проєктом Владислава Галицького (1850-після 1939 рр.), із гімнастичною залою площею понад 370 м², що становило майже половину всієї забудованої площі. Хоча будівля збереглася до наших днів, мало хто знає про її існування. Про колишнє значення споруди нагадує ледь помітне гасло написане латинською мовою Mens sana in corpore sano («У здоровому тілі – здоровий дух»), яке стало впізнаваним девізом Польського гімнастичного товариства.

За прикладом львівського «Сокола» пішли й молодші «гнізда». Зведені будинки, так само як і у Львові, часто були роботою відомих архітекторів. Для прикладу, соколине гніздо у Стрию спроєктував Вацлав Кшижановський (1881–1954 рр.), у Станіславові - Кароль Заремба (1846–1897 рр.), а в Коломиї – Діонісій Кшичковський (1861–1943 рр.). Будинки зводилися у репрезентативних місцях, поблизу головних вулиць і площ, нерідко серед міських парків. У безпосередній близькості до них іноді встановлювали пам'ятники, як, наприклад, пам'ятник Тадеушу Костюшку в Самборі або пам'ятник Адаму Міцкевичу в Борщеві.

Найскладнішим у всьому цьому процесі було зібрати кошти, тому реалізація архітектурного проєкту могла затягуватися. Земельні ділянки під будівництво зазвичай надавали місцеві органи влади. Фінансування забезпечували з різних джерел: пожертв і членських внесків, причому особливо важливими були внески галицьких землевласників і місцевих підприємців, доходи від концертів, субвенції міської ради та Ощадної каси, а також залучені позики. «З нагоди спорудження будівель відбувалися різноманітні заходи: наприклад, освячення наріжного каменю і хоругви осередку у  поєднані зі злетами та численними з’їздами в різних містах», - писав Адам Домарадзький, голова VI округу «Сокола» в Тернополі.

Залежно від періоду спорудження та задуму творця, будинки Польського гімнастичного товариства зводилися в різних архітектурних стилях. Прикладом стилю модерн у Східній Галичині є будівля у Стрию з багатим декоративним оздобленням і характерними арковими вікнами. У Станіславові збудовано історичну будівлю з великою неоготичною вежею. У Теребовлі – одному з найстаріших містечок Поділля – сокільню звели в неокласичному стилі.

Характерним елементом цієї архітектури стала кам'яна фігура сокола, встановлена на звінчані споруди. На фронтоні містився напис, що інформував про розташування осередку товариства. Деякі міські осередки мали вежу, помітну здалеку.

На приклад у плані будинок в Тернополі виглядав так: «гімнастична зала довжиною 22 м, шириною 12 м, висотою 7,5 м, із 7 вікнами зі східного боку та 4 входами. Поруч із залом стояла сцена, довжиною 10 м і глибиною 5 м», а також лоджія. Окрім того, в будівлі були й інші приміщення: гардероб і канцелярія. На подвір'ї знаходився спортивний майданчик для тренувань.

1914–1919 роки, тобто Перша світова та польсько-українська війни, принесли великі матеріальні втрати. У спогадах і дослідженнях, підготовлених до ювілеїв окремих «гнізд», писали про втрати майна і знищення спортивного обладнання. «Крім того – як це було в Коломиї – за наказом полковника Сєчіна, під загрозою знесення соколиного «гнізда», було забрано наш дорогоцінний прапор, який як воєнний трофей урочисто вивезли до Києва». У деяких містах російська окупаційна влада пристосувала сокільні під православні церкви. Так сталося, зокрема, у Тернополі та Рогатині. Збереглися також записи про знищення фігури сокола на даху однієї з будівель українцями, які стріляли по статуї.

Після відновлення незалежності Польщі у ХХ ст. гімнастичне товариство взялося до відновлення своїх будівель. Іноді руйнування були настільки значними, що на їх відбудову членам товариства знадобилося кілька років. Складне становище багатьох осередків у щойно відродженій Польщі не виключало можливості їхнього подальшого розвитку. Варто підкреслити, що деякі «гнізда», як-от у Станіславові чи Рогатині, розширили свою матеріальну базу, добудувавши нові споруди.

Локальні осередки «Сокола», які колись постали на території давньої Східної Галичини, а нині розташовані в західних областях Україні, і досі належать до представницьких споруд, хоча частина з них потребує реставрації. Сьогодні в них розміщуються, зокрема, Обласна бібліотека для дітей (м. Івано-Франківськ, давній Станіславів), Міський будинок культури (м. Стрий) та Філармонія імені Олександра Козаренка (м. Коломия). Варто порівняти, як ці будівлі виглядали на старих фотографіях та листівках, які показують їхній первісний вигляд. Звертаючись до фондів бібліотек та архівів, можна також побачити, що частина споруд товариства «Сокіл» не збереглася до наших днів (наприклад, у Самборі та Бережанах).