У середині червня 1941 року тут був створений табір для військовополонених під управлінням НКВС. Він знаходився за 4 км від містечка Поной, розташованого на лівому березі однойменної річки. Тут утримували близько 4 000 польських солдатів, спочатку інтернованих у Литві та Латвії, а потім розміщених у таборах у Козельську та Павлищевому Бору. Військовополонені працювали на будівництві аеродрому, розвантажували будівельні матеріали з порту і перевозили їх до табору. Умови життя в таборі були важкими - харчування було недостатнім, питної води не вистачало, деякі військовополонені утримувалися просто неба. Після укладення договору Сікорського-Майського у 1941 році польські військовополонені були евакуйовані з табору Поной і їм було дозволено приєднатися до польської армії, що формувалася в СРСР під командуванням генерала Владислава Андерса.
Кладовище, де поховані поляки, які загинули в таборі, знаходиться на лівому березі річки Поной. У 1990-х роках на цвинтарі ще було кілька кам'яних надгробків з викарбуваними польськими написами. Також стояло близько десятка дерев'яних стовпів, до яких колись були прикріплені таблички з написами. Цвинтар був обнесений огорожею з дерев'яних елементів, вже пошкоджених у багатьох місцях. До некрополя тоді було важко дістатися і його легко було не помітити, оскільки територія заросла кущами і травою. Нинішній стан кладовища невідомий.

Упорядник: Т. Захара / МКіДН, Х 2025