Skip to content
Владислав Теодор Бенда, маска, 1917-1925, Фундація Костюшка, Нью-Йорк, США, фото The Kosciuszko Foundation, Public domain
Фотографія, що зображує Маски Бенда в Нью-Йорку
Владислав Теодор Бенда, маска, 1917-1925, Фундація Костюшка, Нью-Йорк, США, фото The Kosciuszko Foundation, Public domain
Фотографія, що зображує Маски Бенда в Нью-Йорку
Владислав Теодор Бенда, маски, 1917-1925, сімейний архів, США, фото Anna Rudek-Śmiechowska
Ліцензія: CC BY 3.0, Умови ліцензії
Фотографія, що зображує Маски Бенда в Нью-Йорку
 Submit additional information
ID: POL-001004-P

Маски Бенда в Нью-Йорку

ID: POL-001004-P

Маски Бенда в Нью-Йорку

Історія почалася абсолютно випадково. Під час карнавалу Владислав Теодор Бенда отримав запрошення на маскарад. Оскільки одержувач був одним з найбільш творчих і працьовитих людей, він вирішив створити щось особливе з цієї нагоди. Він використав шматки цупкого паперу та клей. Так у лютому 1914 року з'явився прототип знаменитих масок - масок Бенди.


Перші маски, створені Владиславом Бендою Першою маскою, яку створив Владислав Теодор Бенда, був "Синій Демон" (в оригіналі Blue Demon, 1914-1939). Саме вона закривала обличчя художника під час вищезгаданого карнавального балу і зазнала численних удосконалень протягом наступних кількох років. В одному з інтерв'ю творець розповів подробиці того, як вдалося врятувати маску, адже після вечірки він викинув її на смітник. Через те, що слуга, який прибирав у майстерні, недбало ставився до своїх обов'язків, маска переслідувала художника. "Щоразу, коли я проходив повз смітник, вона дивилася на мене. Врешті-решт я не витримав і взяв її, щоб трохи поекспериментувати. І з тих пір я створюю маски", - додав він у своїх спогадах, опублікованих у журналі "Ladies' Home Journal".

Маски він робив вручну, за власною ідеєю, дизайном, ескізами та абсолютно оригінальною технікою, заснованою на створенні скелетів і накладанні на них шарів паперу, а потім позолоті та розфарбовуванні. Це було трудомістке заняття, що вимагало точності та терпіння. В одному з інтерв'ю Бенда згадував, що створює від п'яти до шести масок на рік.

Після його смерті в пресі згадувалося, що в його домашній колекції зберігалося близько 80 масок. Наразі неможливо точно визначити кількість створених ним "фальшивих облич", не в останню чергу через те, що сам художник не залишив жодної конкретної інформації. Експонати також розійшлися по приватних та інституційних колекціях або були знищені.


Маски Бенди в кіно, театрі, рекламі Маски були феноменом свого часу. Вони займали почесне місце в сценаріях нью-йоркських ревю, які ставив один з найвідоміших художників Джон Мюррей Андерсон. Вони закривали обличчя танцівниць багатьох театрів - Маргарет Северн чи Ади Форман. Вони стали приводом для численних теоретичних текстів про маски в театрі та авторитетних статей, наприклад, у Британській енциклопедії.

Вираз "маски Бенда" став загальновживаним як у пресі, так і в книжках, а також у театрі та на телебаченні. Роботи художника зачарували англійського письменника Сакса Ромера, який використав цей термін у своїх романах. "У людей обличчя схожі на маски Бенда: розумні, але неживі", - писав він у "Перському портфелі" (1938).


Владислав Реймонт і маски Владислава Бенди Роботи Бенди зачарували багатьох друзів і знайомих художника - в тому числі Владислава Реймонта, який перебував у Сполучених Штатах. Письменник був зачарований маскою молодої жінки, що висіла на стіні. "Він постійно повертався до неї, споглядав її, нерішуче торкався її щік, висловлював своє захоплення", - згадував В.Т. Бенда у своїй статті "Створення масок". Коли письменник залишав Америку, сталася надзвичайна історія, про яку художник розповідав так - "через чверть години після того, як ми розлучилися і я дивився, як він від'їжджає на таксі, подзвонили у двері моєї студії. Я відчинив і побачив захеканого Реймонта. "Я дещо забув", - задихаючись, промовив він. Він увірвався всередину, підійшов прямо до капота і поцілував його, а потім миттєво вийшов".


Маска Владислава Бенди для Кетрін Гепберн Серед іншого, художник створив маску-портрет актриси Кетрін Гепберн, яка в той час знімалася у фільмі "Насіння дракона". Маска була виставлена на показ під час промоції фільму. "Вигляд Кетрін Гепберн завжди змушує мене думати про маски Бенда", - це речення з'явилося в газеті Washington Post у колонці, що описувала спостереження з Голлівуду.

У 1920 році маски кілька разів з'явилися на сторінках Vanity Fair. Ініціатором фотосесії став шанувальник робіт, тодішній головний редактор журналу і приватний друг художника, Френк Краунішилд (Frank Crownishield). Фотографами були Моріс Голдберг та Арнольд Генте. Опубліковані фотографії стали ще одним елементом у лавині популярності "Масок Бенди". У 1920-х роках серед нью-йоркських світських левиць була мода на "світські маски". Їх також називали "фальшивими обличчями" та "паперовими дітьми", як казав про них сам творець, і вони й сьогодні викликають захоплення та вдячність. "Бенда зробив те, що під силу лише справжньому художнику. Відродивши старе мистецтво, він винайшов нове", - писав Френк Крауніншилд.


Початок творчого шляху Владислава Т. Бенди Однак до того, як Владислав Т. Бенда почав успішно створювати маски, він був задіяний у багатьох інших сферах мистецтва. Він був відомим ілюстратором, живописцем, майстром з проектування та виготовлення тканин і меблів, сценографом, художником по костюмах, академічним викладачем, актором і публіцистом.

Художник народився взимку 15 січня 1873 року в Познані. Він був одним із трьох дітей музиканта Яна Шимона Бенди, племінником відомої та шанованої акторки Гелени Моджеєвської. Художню освіту здобув у Краківській школі образотворчого мистецтва (нині Академія мистецтв) та приватній віденській школі образотворчого мистецтва Генріха Штреблоу. Проте лише влітку 1898 року поїздка до Сполучених Штатів Америки та рішення залишитися там назавжди забезпечили Бенді умови для значної мистецької кар'єри.
Він почав працювати на Західному узбережжі, де створював ескізи костюмів та ілюстрував вишукані меню або екслібриси на замовлення тітки Моджеєвської. Ймовірно, він також спробував себе як професійний ілюстратор.


Владислав Бенда як ілюстратор щомісячних журналів та книжок Згодом він переїхав на схід, до Нью-Йорка, міста, з яким пов'язав усе своє життя. "Я приїхав до Нью-Йорка за вмовлянням Джозефа Чапіна, тодішнього арт-директора "Scribner's Magazine". Він подивився на мої ескізи і сказав, що я можу ілюструвати для нього. Відтоді я почав створювати ілюстрації для щомісячних журналів і книг", - згадував Владислав Теодор Бенда у своїй біографічній книзі. Ілюструвати для престижного журналу Scribner's Magazine було рівнозначно виставці в Паризькому салоні, що облагородило художника і відкрило перед ним усі можливі двері.

Ілюстрації з ім'ям Поля з'явилися в більш ніж 40 журналах і газетах, що виходили по всій території Сполучених Штатів, а також у книгах: "Моя Антонія" Вілли Кетер або оповіданнях Артура Конан Дойля та Джека Лондона. Крім того, він був автором реклами та пропагандистських плакатів часів Першої та Другої світових воєн (у тому числі тих, що закликали рекрутуватись до польських військових частин у Франції).


Владислав Бенда в оцінках сучасних дослідників Сьогодні В.Т. Бенда оцінюється як один з найважливіших стовпів "Золотої ери американської ілюстрації". Його особлива лінія, дещо слов'янський стиль, сповнений делікатності, пронизаний емоціями і таємничістю, а також відданість своїй роботі і чудова здатність адаптуватися до очікувань тогочасного ринку створили навколо його постаті репутацію хорошого і значущого американського художника.

На 65-й вулиці в Нью-Йорку, 15 E, в головному холі історичної будівлі, в довгастій білій вітрині виставлені три маски Владислава Т. Бенди. У них сплять Золота Красуня (в оригіналі: Golden Beauty, 1920), Воєвода (в оригіналі: Voyevode, 1925) і Черокі (в оригіналі: Circassian, 1917). Роботи були подаровані самим художником Фундації Костюшко, штаб-квартира якої знаходиться в цьому ж будинку. Фонд - не єдиний власник масок Бенди; багато з них знаходяться в руках онуків художника, у приватних колекціонерів, в колекції Товариства ілюстраторів у Нью-Йорку, або - як у випадку з головою Гелени Моджеєвської - в колекції Польського музею в Чикаго.

Related persons:
Time of origin:
1917-1925
Creator:
Władysław Teodor Benda(preview)
Publikacja:
15.07.2024
Ostatnia aktualizacja:
15.07.2024
Author:
Anna Rudek-Śmiechowska
see more Text translated automatically

Related projects

1
The website uses cookies. By using the website you agree to the use of cookies.   See more