У 1920 році на підступах до Львова точилися запеклі бої між польськими та радянськими військами, які увійшли в історію як Битва за Львів. Ця боротьба відіграла важливу роль у польсько-радянській війні, допомігши послабити наступ більшовиків на Варшаву. За традицією, перший радянський снаряд впав на Верхньому Личакові. Кілька років по тому було вирішено вшанувати ці події та профінансувати спорудження на цьому місці вотивної святині. Ініціатором будівництва став тодішній Львівський митрополит архиєпископ Болеслав Твардовський.

Будівництво вотивного костелу у Львові Місце під костел освятили на десяту річницю відновлення незалежності - 11 листопада 1928 року. 1930 року відбувся архітектурний конкурс на проект костелу, переможцем якого став видатний краківський неокласик Адольф Шишко-Богуш. Однак, зрештою, детальний проект було доручено іншому учаснику конкурсу - львівському архітекторові Тадеушу Обмінському.

Будівельні роботи розпочалися у 1931 році, але наступного року (1932) Обмінський помер, тому керівництво роботами було доручено іншому видатному представнику львівської проектної спільноти - Вавжиніцу Дайчаку, який вніс певні корективи в початкові плани. Реалізація проекту йшла швидкими темпами (нестачу коштів вдалося покрити за рахунок кількох позик). В результаті костел був освячений вже в жовтні 1934 року. Тоді ж у головному вівтарі розмістили мощі святих Станіслава та Йосафата.

Заснування парафії Матері Божої Надбрамної Новий костел стояв навпроти парку Погулянка, на невеликому підвищенні, що робило його важливою частиною перспективи вулиці Личаківської. Перед храмом було заплановано велику площу, призначену для участі в церковних церемоніях 14-го кавалерійського полку, що дислокувався в сусідніх казармах. Організацію парафії доручили салезіянам, які традиційно опікувалися молоддю з бідних і занедбаних сімей. Тому разом з будівництвом храму було заплановано організацію навчального закладу.

Архітектура Вотивного костелу у Львові . Форма костелу видає натхнення від ранньохристиянської архітектури. Про це свідчить базилікальне розташування корпусу, східна орієнтація, пресвітерія, закрита напівкруглою апсидою, і, нарешті, суворий силует фасаду, позбавлений вигадливих деталей, що відображає внутрішнє планування храму. Інтер'єр однонавовий, але глибокі бічні каплиці, розташовані в аркадах, створюють враження базилікального планування. Окремо стояча висока дзвіниця з глорієттою на вершині також свідчить про італійський дизайн. Храм також характеризується модерністською простотою і геометричною строгістю.

Паралельно з будівельними роботами велися роботи з художнього оздоблення фасаду та інтер'єру. У фасаді на рівні першого поверху було розміщено едікулу, яка слугувала архітектурним обрамленням для мозаїчного зображення Божої Матері Надбрамної, створеного краківським художником-єзуїтом Войцехом Пєчонкою. Над едікулою знаходився рельєф львівської скульпторки Яніни Райхерт-Тот, що зображав двох ангелів з написом "Марія" та позолоченим гербом.

Інтер'єр костелу включає мармурову кафедру і сповідальні, спроектовані Дайчаком, а також вівтар з іконою Івана Боско, покровителя салезіян. Автор ікони, львівська художниця Регіна Шираєв, використала мотив з романських фундаційних тимпанів: тут архієпископ Твардовський вручає святому модель костелу.

Костел Матері Божої Надбрамної в той час. У 1938 році Олександр Мединський писав про церкву: "У гарному, мальовничому місці, у верхньому Личакові, стоїть вотивна церква Матері Божої Надбрамної, що на горішньому Личакові. Вона стоїть на досить крутому пагорбі з невеликим нахилом з одного боку до вулиці Личаківської, а з другого до дороги, що веде до недалекого Личаківського вокзалу. Вид на церкву прекрасний, особливо якщо дивитися з півночі, де контури монументальної споруди розкішно виділяються на тлі пишної зелені прилеглого парку з протилежного боку. Таким чином, храм височіє над цілою місцевістю, а його струнка вежа, як релігійно-національний бастіон духовних укріплень Львова, видніється серед пагорбів на багато кілометрів на схід, коли погляд з вікон карети, що їде зі сходу до Львова, падає на його краєвид і відразу впадає у вічі високій, ширяючій кампанілі" (А. Мединський, Церква Матері Божої Надбрамної на Личакові, Львів, 1938 р.).

Салезіянський навчальний заклад Будівництво Салезіянського виховного закладу за проектом Юліана Духовича розпочалося у 1938 році, але проект не вдалося завершити через початок Другої світової війни. У вересні 1939 року костел обстріляли червоноармійці, а через два роки в нього влучила німецька авіабомба. Після війни салезіяни покинули костел у 1946 році, а радянська влада використовувала його як паперовий склад, знищивши при цьому внутрішнє оздоблення. Скульптурне оздоблення фасаду також було знято. Лише у 1992 році костел було відновлено, цього разу як греко-католицьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці.
Зовнішній вигляд храму зберігся у доброму стані, але інтер'єр зазнав деяких трансформацій у зв'язку зі зміною обрядів. Новий інтер'єр спроектував професор Львівської академії мистецтв Роман Василюк.