Автопортрети – вкрай важлива тема у творчості Яцека Мальчевського. Художник зображував себе з такою частотою, якої не спостерігається у жодного іншого художника в історії польського мистецтва. Неможливо проаналізувати його багату творчість, не беручи до уваги твори, що зберігаються в колекції Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького. Зібрана там колекція картин Мальчевського (68 творів) є найбільшою за межами нинішніх кордонів.

Освіту здобув у Краківській академії мистецтв, де його вчителем був Ян Матейко. У 1875–1877 роках відвідував Школу витончених мистецтв у Парижі. На формування творчої особистості художника вплинули численні подорожі – він відвідав Італію, Львів, Відень та Мюнхен. Саме у Львові 1903 року відбулася перша персональна "Виставка ста творів Яцека Мальчевського", організована Товариством приятелів мистецтв. Мальчевський був також активним викладачем – він був професором, а в 1912–1914 роках – ректором Краківської академії мистецтв.

Помер 8 жовтня 1929 року і був похований у склепі заслужених у костелі на краківській Скалці.

Тематика картин Яцека Мальчевського

У перший період своєї кар'єри Мальчевський писав реалістичні композиції: від жанрових сцен, натхненних польським фольклором і пейзажем, до історичних полотен, пов'язаних з мученицькою смертю польського народу після поразки Січневого повстання. З часом він виробив власний стиль художнього вираження. Звертаючись до алегорії та символізму, він почав створювати картини, в яких міфологічні теми переплітаються з релігійними. Реалістичну форму своїх робіт він поєднував з фантастичним змістом. Також у його творчості помітне натхнення літературою, особливо романтичною поезією, і темою покликання та ролі митця.

Ключове місце у творчості Мальчевського займають портрети, в тому числі - численні в його випадку - автопортрети. Частково це можна пояснити міфологізацією образу митця у другій половині ХІХ століття, хоча, ймовірно, особистість самого художника мала значний вплив на вибір сюжетів.

На думку мистецтвознавців, постійне повернення до автопортретів можна пояснити постійним пошуком і прагненням художника до глибшого пізнання себе та протистояння з навколишнім світом. Сьогодні неможливо однозначно сказати, яке значення мав автопортрет для Мальчевського: чи був він проявом самоствердження художника, чи лише предметним використанням власного образу?

Автопортрети Мальчевського

Яцек Мальчевський зображував себе в різних костюмах і під різними іпостасями, в оточенні химер, муз ("Автопортрет з музою", 1905) і фавнів ("Автопортрет з фавнами. Триптих", 1906). У своїх картинах він втілював як біблійні образи (наприклад, "Христос в Емаусі", 1909, "Христос перед Пілатом", 1910), так і літературні персонажі. Різноманітність ролей, які він брав на себе, і супутніх атрибутів явно контрастує з незмінним, гордим і зосередженим виразом обличчя художника на кожному з його полотен. Автопортрети, створені Мальчевським, не виявляють плин часу чи зміни фізіономії, навпаки, вони представляють вічний, універсальний образ митця.

Схильність Мальчевського робити себе об'єктом своїх картин викликала значну критику з боку сучасників. Художника звинувачували у надмірній пихатості та нарцистичних нахилах. Його пристрасть до перевдягання та перевтілення в різні ролі стала предметом жартів кабаре "Зелена куля" в краківській "Ямі Міхаліковій", де Мальчевський був зображений в образі Яцека Симболевського. До його образу можна застосувати одну з сатиричних пісень кабаре:

„To w Pirogu, to znów bez

To profesor, to znów pan […]

To w swetrze, przy panterze

To z ogonem, to znów bez”.

“То в двокутці, то вже без 

То професор, то знов пан [...]

То у светрі, при пантері. 

То з хвостом, то знову без”.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького

Львівська картинна галерея, що функціонує з 1897 року, – нині Львівська національна галерея мистецтв – є одним з найбільших музеїв Львова. Вона налічує близько 50 000 експонатів у понад десяти філіях, розташованих у місті та за його межами. Серед них – 68 олійних картин Яцека Мальчевського (в тому числі 11 автопортретів), а також численні акварельні роботи та ескізи. Твори Мальчевського були одними з перших, придбаних для колекції Галереї у 1902 році. З роками їхня кількість зростала, згодом полотна потрапляли до Львова зі збірок приятеля Мальчевського – Пйотра Добжанського, графа Леона Пінінського, Еyгеніуша Рейтера, а після 1940 року – зі збірки Музею князів Любомирських та Українського національного музею, а також завдяки покупкам у приватних осіб.

Велика колекція картин, що охоплює всі періоди творчості художника, є важливим доповненням до його робіт, представлених на національних виставках.