Влітку 1944 року генерал Владислав Андерс вирішив створити цвинтар у так званій Долині смерті між горою Монте-Кассіно та висотою 593, в районі найважчих боїв 3-ї Карпатської стрілецької дивізії. Авторами проекту всієї споруди були архітектори Вацлав Гриневич та Єжи Сколимовський. Земляні роботи та мурування виконував взвод польських саперів та кілька сотень італійських робітників під керівництвом інженера Тадеуша Мушинського. Урочисте відкриття цвинтаря відбулося 1 вересня 1945 року, тобто на шосту річницю початку Другої світової війни, але роботи з його завершення затягнулися ще на кілька місяців. Кладовище займає пологий схил пагорба, до нього можна потрапити з боку бенедиктинського абатства на Монте-Кассіно. Вхід охороняють два кам'яні орли з піднятими крилами, вирізьблені з травертину італійським художником Дуіліо Камбеллотті. Кам'яні солдатські гробниці розміщені амфітеатром на дев'яти терасах. Остання і найвища тераса увінчана підпірною стіною, в центральній частині якої знаходиться кам'яний вівтарний стіл і висічені поруч з ним емблеми військ 2-го корпусу. Над самим цвинтарем, на схилі, що плавно піднімається в бік пагорба 593, викарбувано хрест зі зброєю довжиною 50 м, на перетині яких знаходиться кам'яний рельєф із зображенням польського державного герба.


Битви під Монте-Кассіно У боях під Монте-Кассіно загинуло понад 1 000 солдатів і близько 3 000 були поранені. Вони походили з усіх куточків Польської Республіки, переважно зі східних воєводств. На більшості могил стоять переважно прості латинські хрести. Серед полеглих були також білоруси, українці та євреї, тому на некрополі можна знайти місця з православними хрестами та мацеви із зіркою Давида. Після 1945 року на цвинтарі було встановлено три спеціальні надгробки: польового єпископа Юзефа Ґавліни (поховання 1965 року), генерала Владислава Андерса (поховання 1970 року) та його дружини Ірени Андерс (поховання 2011 року).