Після закінчення початкової школи працював фізично, зокрема слюсарем, брав участь у робітничому русі. З 1896 року член Польської соціалістичної партії. Через слідство, що тривало, виїхав за кордон, але повернувся у 1900 році, переховуючись під чужим прізвищем, брав активну участь у відбудові партійних структур. Двічі заарештований після страйку 1900-1901 років, був звільнений з в'язниці у 1903 році. У наступні роки брав участь у підривній діяльності, наприклад, як співорганізатор селянського повстання в Ленчиці (1905). У 1914 році вступив до Польських легіонів і займався політичною та громадською діяльністю. У 1918 році в уряді Дашинського був міністром праці та соціального забезпечення, а в уряді Морачевського - міністром пошти і телеграфу. Депутат Сейму (1919-1935), варшавський радник (1919-1939, з перервою у 1935-1937), член Вищої ради ППС. Під час Другої світової війни займався підпільною діяльністю. У 1944 році був переведений до Лондона і призначений наступником Владислава Рачкевича, президента Республіки Польща. У 1944-1947 роках був прем'єр-міністром польського уряду та міністром праці і соціального забезпечення. Залишався політично активним до кінця свого життя.