Юзеф Галлер (1873-1960) народився в Юрчицях, син Генрика Галлера фон Галленбурга, учасника Січневого повстання, та Ольги, уродженої Треттер. У 1895 році він закінчив Технічну академію в Мьодлінгу за спеціальністю артилерія і почав свою кар'єру в австро-угорській армії. Був підпоручиком в 11-му польовому артилерійському полку у Львові, потім командував штабом 31-го і 33-го артилерійських полків у Станіславові, навчав однорічних добровольців. У 1909 році отримав звання капітана, а потім став командиром 43-го гаубичного ескадрону Армії Крайової оборони. У 1911 році перервав військову службу і почав активну громадську діяльність. Брав активну участь у кооперативному русі, був інспектором у Товаристві сільськогосподарських гуртків у Львові, був активним у гімнастичному товаристві "Сокіл" та у польових командах "Сокіл" у Львівському повіті. З початком Першої світової війни повернувся до війська, сформувавши Польський легіон у Львові. У 1916 році став командиром 2-ї бригади Польських легіонів. У 1918 році, після підписання Брестського миру, зі своїми військами прорвався до Росії, де з'єднався з польськими формуваннями. У 1918 році став командиром 2-го польського корпусу в Україні, згодом отримав звання генерала. У 1918 році, після того, як його корпус був розбитий німцями під Кановом, втік до Москви, де намагався організувати польські армійські частини. У липні 1918 року виїхав до Франції, де, як член Польського національного комітету, прийняв командування Синьою армією, з якою воював на Західному фронті проти німців. Брав участь у польсько-українській війні 1919 року, а згодом командував Північним фронтом. Під час польсько-більшовицької війни став членом Державної ради оборони та генеральним інспектором Добровольчої армії, командував Північно-Східним та Північним фронтами. У міжвоєнний період був активним політиком і депутатом Другого польського сейму. Після початку Другої світової війни виїхав до Франції, де очолював Міжвідомчу реєстраційну комісію в уряді генерала Владислава Сікорського. На зламі 1939 і 1940 років він їздив до США, де заохочував поляків вступати до лав Війська Польського у Франції. Після падіння Франції виїхав до Великої Британії, де з 1940 по 1943 рік обіймав посаду міністра освіти в польському уряді у вигнанні. Після закінчення війни залишився у вигнанні у Великій Британії.