Владислав Ящольт (1883-1962) народився у Бресті-на-Бузі, син Болеслава, російського військово-морського інженера, та Гелени Прус-Костецької, піаністки. Почав вивчати природничі науки у Варшавському університеті, звідки був виключений через участь у шкільному страйку 1905 року. Продовжив навчання в Ягеллонському університеті, але остаточно закінчив юридичний факультет Московського університету в 1911 р. Після закінчення навчання оселився у Вільнюсі, де працював в адвокатській конторі і займався пронезалежницькою та просвітницькою діяльністю. Був одним із засновників Товариства захисту східних прикордонних земель. У 1917 році розпочав кар'єру прокурора, спочатку в Седльцях, а потім у Варшаві. Воював добровольцем у польсько-більшовицькій війні, з 1922 року очолював Департамент безпеки Міністерства внутрішніх справ, а з 1924 року - директор департаменту. У 1926-1933 роках був призначений воєводою Лодзі, у 1933-1935 роках - Вільнюса, а потім міністром соціального забезпечення у 1935-1936 роках. 1941 року був заарештований НКВС і депортований до таборів. Після звільнення приєднався до Армії Андерса і разом з нею вирушив до Персії та Лівану, де організовував допомогу цивільному населенню, яке покидало СРСР, а також долучився до легального життя там. У 1947 році він виїхав до Лондона і став членом Ліги Незалежності Польщі. В еміграції він продовжував свою незалежницьку та просвітницьку діяльність.