Біля кожного ГУЛАГу у Воркуті, а їх були десятки, були місця поховання померлих в'язнів. Не всі ці місця були звичайними кладовищами, іноді померлих ховали в земляних ямах поблизу таборів і шахт - місць роботи в'язнів.

Померлих від голоду та виснаження, а також тих, кого розстріляли за спробу втечі, ховали просто в землі, без трун. Могили були безіменні, без хрестів, позначені лише стовпчиком з прибитим до нього номером в'язня.

Померлих на "волі" (тобто військовополонених за межами огородженої території таборів, які не підлягали табірним суворим умовам, але були змушені жити в певному місці) ховали в трунах, на їхніх могилах були таблички з іменами і скромні хрести.

Більшість місць поховань в'язнів не збереглися до наших днів у такому стані, щоб їх можна було позначити і впорядкувати, але завдяки діяльності місцевого "Меморіалу" не всі місця поховань в'язнів були забуті. Завдяки роботі його членів наприкінці 20-го століття було знайдено 14 кладовищ. Поляки, які відвідували околиці Воркути в 1990-х роках і в перші два десятиліття 21 століття, надали наступні дані про кладовища Воркути:

- найкраще збереглося кладовище на шахті № 29 (нині "Юр-Шор"), де поховано 60 чи 66 розстріляних учасників повстання 1953 року. 1989 року литовець Станіславас Гренцявічюс почав самотужки впорядковувати це місце;

- Кладовища шахт № 7 і № 8 перебувають у доброму стані;

- Цвинтарі шахт № 3 і № 4 перетинає дорога, так звана "Кольцева", що розділяє некрополь на дві частини;

- Від двох кладовищ шахти № 40 залишилося лише 6 могил, які огороджені тимчасовим парканом і є фундамент для встановлення пам'ятного хреста; на решті території цих кладовищ збудовано великий житловий масив для робітників.