Кароль Антоній Ланцкоронський, граф гербу Задора (1848-1933), народився у Відні, син Казимира і Леонії, уродженої Потоцької. Вивчав право у Відні. З 1874 року багато подорожував, відвідавши, зокрема, Грецію, Іспанію та Сирію. У 1882 році взяв участь у дослідницькій експедиції до Ліхтенштейну. Через два роки він профінансував і взяв участь в археологічній експедиції в Анатолії. Результати його досліджень були опубліковані кількома мовами. Його наукова діяльність була визнана на міжнародному рівні, і він був призначений почесним членом багатьох великих дослідницьких центрів. У 1888 році він здійснив навколосвітню подорож. З 1891 року був кореспондентом Академії мистецтв і наук. Колекціонував твори мистецтва та займався політикою, успадкувавши батьківське крісло у палаті Віденського парламенту. Його колекція включала роботи найвидатніших європейських митців, зокрема Рембрандта, Тиціана і Мазаччо, а також польських художників, зокрема Пьотра Міхаловського і Яна Матейка. Був одружений тричі. Його першою дружиною була Марія кн. Зальм-Райфершайдт-Райц (1859-1897), другою - Франциска Ксаверія Гр. фон Аттемс-Хайлігенкройц (1861-1893), з якою він мав сина Антонія (1893-1965). Його друга дружина померла невдовзі після пологів. У 1897 році він одружився знову, цього разу його нареченою стала Маргарита з роду фон Ліхновських (1863-1954). Від останнього шлюбу у нього народилися дві доньки, Кароліна (1898-2002) та Аделаїда (1903-1980). Діти успадкували батьківський маєток, а з 1967 року стали співзасновниками Фундації Ланцкоронських.