Годебський використав традиційну монументальну формулу в дусі академізму 19 століття: стояча фігура генерала в мундирі на високому постаменті, цоколь прикрашений чотирма барельєфами, що зображують важливі епізоди з життя полководця і дипломата: взяття алжирської фортеці Константина в 1837 році, битва з арабами, промова в Національних зборах Франції в 1849 році і аудієнція у царя Олександра II. Це забута і, безумовно, одна з найвидатніших робіт активного художника Франції, яка розкриває його талант скульптора і вміння отримувати замовлення. Генерал Ле Фло, уродженець Лесневена, був французьким послом у Санкт-Петербурзі з 1871 по 1879 рік, і Годебський познайомився з ним там. Дізнавшись про смерть генерала, митець, посилаючись на це знайомство, негайно запропонував свої послуги міській раді Лесневена і легко отримав дозвіл на реалізацію скульптури за чималий гонорар - 13 357 франків. Гіпсову модель Годебський виготовив у своєму ательє в Каррарі. Відкритий майже одночасно з пам'ятником Адаму Міцкевичу у Варшаві, бретонський пам'ятник у творчості Ґодебського є більш значущим досягненням у мистецькому плані. Як і в набагато більш ранньому пам'ятнику віолончелісту Адріану-Франсуа Серве в Бельгії, Годебський чудово використав своє почуття реалізму у фігурі Ле Фло, з гострим поглядом на деталі мундира, зброї та черевиків. Горде обличчя генерала є одним з найкращих портретів у польській скульптурі кінця 19 століття, а мармурові рельєфи п'єдесталу, на жаль, сильно пошкоджені вогкістю, є незвичайними в його творчості.