Один з найцікавіших прикладів надгробної скульптури в європейському мистецтві середини 19 століття, що поєднує в собі історизм та реалістичну характеристику фігур. Зараз знаходиться в ніші бічного нефа, в каплиці з неоготичними формами: дві лежачі фігури, над ними - стояча фігура ангела. На меморіальній дошці в ніші польською та латинською мовами викладено заслуги покійного. Поруч - герб Республіки.

Пам'ятник Нємцевичу замовило Олещинському Історико-літературне товариство в Парижі 3.07.1841 року. Це був героїчний бюст письменника. Однак після його виготовлення, у зв'язку зі смертю Князевича у травні 1842 року, концепція могили була змінена: генерала захотіли поховати поруч з його другом, Нємцевичем. Таким чином, у червні 1842 року Олещинський вже планував подвійну гробницю і разом з Яном Козьміаном відвідав Монморансі. До кінця 1843 року Олещинський розробив три різні проекти пам'ятника (в тому числі один зі стоячими фігурами, який він назвав "героїчним"). Третій проект, який художник назвав "релігійно-монументальним", був обраний для реалізації в мармурі, з лежачими фігурами і статуєю ангела над ними, що добре гармоніювало з пізньоготичною архітектурою костелу. Померлі зображені в сучасному вбранні, але їхні пози вказують на бажання натякнути на готичні надгробки, що відповідає тенденції, яка тоді була помітна як у польській (гробниця Якуба Татаркевича з родини Потоцьких у Віланові), так і у французькій скульптурі. У 1867 році у своїх спогадах про покійного митця Ю.І. Крашевський писав, що гробниця в Монморансі "є простою і прекрасною ідеєю. Двоє друзів відпочивають, немов уві сні, обійнявшись пліч-о-пліч, а ангел воскресіння спостерігає за їхніми головами". Постаті померлих, хоч і зображені з великою схожістю і без ідеалізації, вписані в символічну концепцію пам'ятника, покликаного водночас ілюструвати історію та особисті заслуги двох героїв (що підкреслюють численні написи на надгробку). Алегоричну ідею пов'язує фігура ангела, який "(...) зупинився над своїми померлими друзями і чудесним рухом своїх благословляючих рук, які він солодко простягнув над сивими головами солдата і поета, дав зрозуміти, що хоче пильнувати їхній безсонний сон (...)" (Ф. Хосік).

Пам'ятник, нагороджений медаллю на Паризькому Салоні 1848 року (там він носив назву "Ангел миру, що охороняє Нємцевича і Князевича"), спочатку був розміщений у багато прикрашеній каплиці, добудованій у 1850 році спеціально для "Мавзолею поляків" (як його охрестили французи). З початку 20 століття пам'ятник знаходиться в невеликій неоготичній ніші в кінці бічної нави костелу, симетрично розміщеній по відношенню до також неоготичної епітафії отця Адама Єжи Чарторийського. Це кенотаф; власне могили обох політиків знаходяться на кладовищі Шампо в Монморансі.

Колегіальний костел Монморансі, колись наповнений чудовими ренесансними гробницями місцевих князів (зруйнованими під час революції), потім став притулком для польських емігрантів. Окрім пам'ятника Князевичу і Нємцевичу, тут є багато меморіальних дощок. Перед поверненням до Польщі у 1857 році Олещинський виготовив ще кілька надгробків на паризьких кладовищах, а також в Осері та Шантійї.