Католицький костел у невеликому селищі Обергоф (іноді його помилково називають костелом у Вельфлінсвілі, до парафії якого він належить) - це скромна будівля із зальним інтер'єром, збудована у 1818 році на кошти самих парафіян. Масивна форма будівлі більше нагадує пізньосередньовічні сільські каплиці. Дзвіниця на даху з'явилася лише під час реставраційних робіт у 1975 р. Головним засобом іконографічної програми костелу є вітражі, встановлені одночасно: у чотирьох вікнах нефу і двох вікнах апсиди, що фланкують бароковий головний вівтар. Горизонтальні вітражі (розташовані в центрі вертикальних прорізів вікон нефа, які в інших місцях заповнені скляними панелями нейтральних кольорів) зображують Різдво Христове, Поклоніння трьох царів, Втечу до Єгипту, Несення Хреста, Розп'яття і Воскресіння. Вертикально скомпоновані вівтарні вікна, в свою чергу, зображують самотні постаті Марії (ліворуч) та Христа (праворуч) з німбами хрестів. На кількох вітражних полях є підписи "Janczak Jan 74".

Ця реалізація була однією з перших у Швейцарії, яку Янчак створив до того, як переїхав туди на постійне місце проживання у 1981 році. На той час він вже був пов'язаний з кантоном Арговія, в столиці якого, Аарау, він також виготовляв вітражі. Відтоді ця сфера стала однією з найважливіших форм мистецького самовираження для професора Краківської академії мистецтв, який до того був відомий переважно як режисер і станковий художник. З усієї творчості Янчака, його роботи з Обергофа є найсильнішим відсиланням до стилістики пізньосередньовічного вітража. Художник широко використовує чорний колір, з якого живописно заштрихованими плямами (або іноді графічно окресленими елементами) виникають форми гротескно трактованих фігур, дерев, будинків. Насичені синява, фіалка та кіновар, з великим багатством нюансів, створюють картини експресії, яка рідко досягає подібної напруги у творчості цього художника, унікальної також у тогочасному вітражному мистецтві.