Будівля музею "зависла" над містом. Біла, як здається здалеку, будівля без вікон стоїть на пагорбі Кале, неподалік від старої османської фортеці. Варшавські архітектори скористалися природними перевагами локації і створили незвичайний простір, мистецьку капсулу часу кінця 1950-х - початку 1960-х років. Склади музею приховують одну з найбільших польських колекцій творів мистецтва за межами Польщі. Роботи візуальних художників, професорів та їхніх студентів, як і дизайн будівлі, були подаровані як жест солідарності з містом, музейні ресурси якого були знищені землетрусом.

Скоп'є - місто світової солідарності Після землетрусу 26 липня 1963 року три чверті будівель македонської столиці було зруйновано. Світ поспішив на допомогу Скоп'є. Адже лідер тодішньої Югославії Йосип Броз Тіто зробив її країною "третього шляху", не пов'язаною у військовому плані з силами Сходу чи Заходу. У розпал холодної війни Скоп'є стало місцем, де під крилом ООН фахівці та представники влади з обох антагоністичних блоків об'єдналися в проекті з відбудови міста. До зруйнованого міста з'їхалися експерти з різних галузей; за допомогою містобудівників, у тому числі фахівців Варшавської студії міського планування, був розроблений новий план міста - МАЙСТЕР-ПЛАН Скоп'є (1964-1965 рр.). Понад 80 країн світу допомагали місту, а деякі з них дарували громадські будівлі - школи, дитячі садки, лікарні, бібліотеки, спортивні центри.

Музей без місця Проте все ще бракувало будівлі, де можна було б розмістити тимчасову колекцію творів мистецтва, що надходила до міста з усього світу. Відповідь на звернення Скоп'є до світу в жовтні 1963 року в Нью-Йорку на Четвертому конгресі Міжнародної асоціації образотворчого мистецтва (L'association internationale des arts plastiques, AIAP) - здивувала всіх. Через брак кращого місця, твори мистецтва, що надійшли, тимчасово зберігалися в одному з військових ангарів, зведених у передмісті. У лютому 1964 року було створено музей, який хоч і розпочав виставкову діяльність, але тривалий час не мав постійного приміщення. Його директор Борис Петковський прагнув, щоб проект музею для Скоп'є розробив сам Ле Корбюзьє. Однак той відмовив.

Варшавські "Тигри" - творці музею в Скоп'є У листопаді 1965 року під час візиту до Скоп'є партійно-урядової делегації Польської Народної Республіки було прийнято остаточне рішення польської сторони подарувати місту проект будівлі, яка мала стати штаб-квартирою Музею сучасного мистецтва (Польська Народна Республіка входила в десятку країн-донорів).

Національний конкурс Асоціації польських архітекторів (SARP) було оголошено 9 січня 1966 року. На нього надійшло 89 пропозицій. Це не мав бути пам'ятник чи мавзолей, а радше "дотик до оптимістичного майбутнього", як написав суддя конкурсу, архітектор Єжи Гриневецький, у звіті про конкурс у щомісячному журналі "Архітектура" (1966, № 10). Результати конкурсу були оголошені 16 травня 1966 р. Переможцем став проект № 16 авторства колективу у складі Єжи Мокшиньського, Вацлава Клишевського та Євгеніуша Вєжбіцького, яких у середовищі жартома називали "Тиграми".

Розробка технічної документації на будівлю тривала до квітня 1968 р. Будівництво розпочалося у квітні 1969 р. і фінансувалося самими югославами. Будівля була побудована на квадратному плані з довжиною ребра 42,5 метри. Побудована із залізобетону, вона захищена від сейсмічних рухів. Більшість стін бетонні, а зовнішні стіни вкриті білим мармуром. На першому поверсі також викладено мармурову підлогу.

Музей був урочисто відкритий 13 листопада 1970 року, в День визволення Скоп'є. З 2014 року, після тривалої перерви, пов'язаної з ремонтом, будівля знову приймає відвідувачів.

Музейний проект у русі Цікаво відзначити, що серед конкурсних робіт був проект будівлі видатного польсько-фінського архітектора і теоретика архітектури Оскара Хансена (1922-2005) та його команди, хоча слово "будівля" тут є неточним і обмежуючим. Пропозиція полягала у створенні музею у вигляді чогось на кшталт мобільної скульптури, утвореної низкою гідравлічно рухомих квазіпарасольок. Що таке музей сучасного мистецтва? - запитував сам Хансен. Адже ніхто зовсім не знає, як виглядатиме мистецтво в майбутньому. Тож музей-лабораторія, "музей безмежних можливостей", був, на його думку, цілком легітимною ідеєю. Набагато більше, ніж відоме з минулого "сховище для висячих робіт".

Подарована колекція Світова колекція творів для Скоп'є була наповнена роботами художників класу Пабло Пікассо і Генрі Мура. "Я дарую картину для музею в Скоп'є, олія, формат 100 × 60, назва "Знесений будинок", - підписав Сєніцький Яцек. Листи подібного змісту можна знайти у пожовклій папці під назвою "Пожертви польських художників до Музею сучасного мистецтва в Скоп'є", що зберігається у Варшавському архіві нових документів.

Це неповна історія чотирьох колекцій, здійснених у 1964-1967 роках Спілкою польських образотворчих митців (ZPAP) та Польським національним комітетом Міжнародної асоціації образотворчого мистецтва (PKN AIAP; друга колекція), який співпрацював з нею. Обидві організації звернулися до митців і мисткинь з листами поіменно. Заклики були успішними. У першій колекції до листопада 1964 року були зібрані роботи, зокрема, Яна Бердишака, Тадеуша Бжозовського, Юзефа Ґельняка, Бенона Ліберського, Єжи Новосельського, Єжи Панека та Конрада Сшедницького.

Подальші подарунки надходили до варшавської штаб-квартири ZPAP. Твори надходили до Скоп'є траншами. Остання колекція включала скульптури та медалі, виставлені у вересні 1967 року в Галереї скульптури на експозиції "Скульптура. Виставка пожертвувань до Скоп'є". Серед них були роботи Броніслава Хроми, Владислава Фрича, Юзефа Кандефера, Станіслава Кулона, Людвіки Нічової, Тадеуша Сєклюцького, Кароля Тхорека, Станіслава Вакулінського та інших.

Сьогодні колекція, створена як жест солідарності, налічує понад 200 робіт більш ніж 130 польських художників. Це одна з найчисленніших "національних" колекцій у музеї Скоп'є.