Міхал Тадеуш Карашевич-Токаржевський (1893-1964), генерал-майор польських збройних сил. Вивчав право у Львові, а згодом медицину в Ягеллонському університеті у Кракові. З 1914 року служив у польських легіонах. У 1919 році прославився своєю акцією зі звільнення Львова. Воював також під час польсько-радянської війни. У 1922-1924 роках здобував вищу військову освіту у Франції. Брав участь у вересневій кампанії як командувач армії "Померанія", а потім оперативної групи у складі армії "Познань". Після прориву до Варшави був призначений командувачем армії "Варшава". Після вступу німців до столиці створив військову конспіративну організацію під назвою "Польська служба перемоги" і долучився до створення Польської підпільної держави. У 1940 році виїхав до Львова, щоб взяти на себе командування східною частиною Польщі під радянською окупацією. Заарештований НКВС і ув'язнений, був засуджений до п'яти років ув'язнення і перевезений до ГУЛАГу під Архангельськом. У 1943 році він приєднався до польської армії, що формувалася під командуванням генерала Андерса. Дослужившись до звання генерал-майора, став заступником командувача Війська Польського на Сході. Після демобілізації залишився в еміграції і оселився в Лондоні, де в 1964 році отримав звання генерал-лейтенанта. Був членом Національної ради, дорадчого органу при Президентові Республіки Польща, масоном, теософом і священнослужителем Ліберальної католицької церкви. Мав найвищі польські та іноземні військові нагороди, серед яких орден Білого Орла, двічі орден Virtuti Militari (2-го і 5-го ступенів), Polonia Restituta (3-го і 4-го ступенів), Хрест Незалежності з мечами та п'ять разів Хрест Доблесті. Помер у 1964 році в Касабланці (Марокко). Похований на Бромптонському кладовищі в Лондоні. У 1992 році прах генерала, разом з прахом інших командирів польського підпілля, був перепохований на Повонзькому кладовищі у Варшаві.