Материнською парафією для костелу св. Франциска, розташованого в західній частині міста, є парафія св. Казимира. Вона була заснована у 1889 році. Перша меса була відслужена у Великодню неділю 1890 року. Костел був з'єднаний зі школою. Костел був розрахований на 700 осіб, а школа налічувала 300 учнів. Викладали в ній монахині-францисканки, привезені з Мілуокі, а потім монахині-йосифітки, які залишалися до закриття школи в 1987 році. Будівля збереглася до сьогодні і використовується як громадський будинок. У 1903-05 роках було збудовано теперішню церкву, розраховану на 1 700 осіб, розміром 70 на 37 метрів. Вона була збудована за чималу суму - близько 145 000 доларів, що відповідає сучасній цифрі близько 4,5 мільйонів доларів. Хоча церква, як і багато інших, була збудована на позичені гроші, зібрані суми все одно вражають. У наступні роки також було зведено будівлю для монастиря. Лише у 1920-х роках парафія змогла виплатити борги, які покривали вартість цих розбудов.

У першій чотирикласній школі, що діяла при парафії, викладали чотири сестри, деякі з яких, як передбачалося, були німкенями. Їх привезли до Детройта з Мілуокі. Першою настоятелькою і директором була сестра Василія. У наступні роки викладацький склад збільшився на вісім монахинь, а в 1903 році прибуло ще дев'ять монахинь. Сестра Дам'яна перебрала на себе обов'язки директорки. Напередодні Першої світової війни школа була переповнена, через брак місць у класах навчалося до п'ятдесяти дітей. У 1914 році розпочалося будівництво нової школи та монастиря. Нова будівля була здана в 1917 році.

Сестра Іларія стала в цей час директором школи. Близько 1926 року сестри Йосифітки склали і завершили плани будівництва Провінційного дому в Гарфілд Хайтс, штат Огайо. До 1926 року школа св. Франциска була однією з найбільших у Детройті. Однак класи все ще були дуже великими, до шістдесяти учнів у кожному. З 1920 року, коли було зараховано 1 500 дітей, кількість учнів повільно почала зменшуватися. До 1935 року їх було близько тисячі. Повільне скорочення було зафіксоване і в наступні роки. Зрештою, у червні 1987 року школу закрили.

Костел був спроектований архітектурним бюро Kastler & Hunter. Як і в іншому їхньому проекті, церкві св. Йосафата, в композиції фасаду домінує масивна аркада, що захоплює центральну частину фасаду. Архітектори використали репертуар форм, ближчий до італійської ренесансної архітектури, ніж до німецького романського стилю. Другим домінуючим елементом є монументальні вежі на квадратному плані, що охоплюють сторони фасаду - з характерними елементами, що відсилають до колишньої єдності польських земель, за яку боролися повстанці 1863 року, і до цієї самої символіки. На тимпані над входом зображено орла, який, на відміну від повстанських емблем, не має піднятих крил, а широко розкинув їх. По боках у щитах герба - зображення архангела Михаїла, що символізував землі Русі, та Пагонії Литовської. Значення цієї програми було очевидним: відсилання до повстанської традиції та віра у возз'єднання земель колишньої Речі Посполитої під проводом Польщі. Ця післяповстанська символіка була дуже живою в той час, і її можна знайти в багатьох польських костелах у США, зокрема, в самому Детройті, в костелах Святого Адальберта і Пресвятого Серця Марії. В інтер'єрі костелу домінує релігійна символіка без чітких національних ознак. У вівтарі розміщені зображення за мотивами популярних картин - " Непорочне зачаття " Муріля та " Преображення " Рафаеля, намальовані Генрі Б. Дролшагеном. Дролсхагена. У головному вівтарі, серед іншого, знаходиться статуя святого Франциска у сцені Розп'яття.

Як і в багатьох інших церквах, особливе місце належить вітражам, оскільки світло, що проходить крізь них, значною мірою відповідає за атмосферу інтер'єру. Вони були виготовлені на чи не першій вітражній фабриці в штаті Мічиган - Detroit Stained Glass, заснованій Чарльзом П. Фрідеріхсом і Пітером Стаффіном. Спочатку вона працювала під назвою Friederichs & Staffin, потім - Detroit Stained Glass (1878-96), Friederichs & Wolfram (1896-1914), а з 1914 року - Detroit Stained Glass. Фабрика закрилася в 1970 році. Її власники хвалилися, що виготовляють високоякісні вітражі за доступною ціною. Вони також давали гарантію оригінальності своїх робіт, які не повторюватимуться в наступних замовленнях. Конкуренція на той час була жорсткою, особливу перевагу надавали роботам німецької компанії, що працювала в США під назвою Franz Mayer & Company, G.T.A. Studios з Австрії, а також іншим європейським компаніям, таким як Whitefriars Studio з Лондона, та американським компаніям, таким як Willet Studios з Філадельфії, Conrad Schmidt Studios з Мілуокі, Charles J. Connick з Бостона і навіть Tiffany Glass & Decorating Company.

4 червня 1928 року було освячено церкву св. Франциска. Мощі святих Тимотея і Теофіла були поміщені у вівтарі, а з церемонії зберігся оригінальний фільм. Така пізня дата щодо будівництва може викликати сумніви, і це пов'язано з певною неточністю в мові. У випадку новозбудованих храмів, до Другого Ватиканського Собору їх урочисте посвячення для релігійних відправ називали освяченням, хоча це було лише освяченням будівлі, тому посвячення храму для релігійних відправ не було еквівалентним освяченню. Освяченню передувала церемонія перед зведенням будівлі, а саме: освячення будівельного майданчика та закладення і освячення першого каменя у фундамент. Власне освячення було чимось іншим і тягнуло за собою інші зобов'язання. З аксіоми канонічного права Consecratio adhæret parietibus Eccelesiæ випливає, що церква втрачає освячення лише тоді, коли її стіни знесені або є руїною, непридатною для відбудови, або коли вона згоріла, або коли вона зазнала прибудови (коли до церковних стін додається довжина, ширина або висота, більша за початкові). Акт освячення церкви є набагато складнішою церемонією, ніж її посвячення. У США це робили рідко, тому ця церква мала стати першою освяченою церквою в штаті Мічиган і п'ятою в США. У другій половині 1980-х років розглядалося питання про закриття церкви св. Франциска, але зрештою цього не сталося. Можливо, саме через його освячення. Храм є діючим і сьогодні, слугуючи передусім латиноамериканській громаді, що оселилася в його околицях.

У 1940 році костел святкував свій золотий ювілей, готуючись до якого, храм було перефарбовано та відремонтовано вівтарі. У 1949 році Леліо де Раньєрі (1890-1967) замовили статую святого Франциска. Він був скульптором родом з П'єтрасанти, Італія, де працював до 1920-х років. Потім він переїхав до Америки, де спеціалізувався на створенні скульптур для церков і користувався великим авторитетом. На момент замовлення він працював у нью-йоркській студії "William Doig & Sons, Manufacturers-Bernardine Studios", а потім перейшов до конкуруючої студії "Ranieri Studios Inc." з Детройта. Це призвело до юридичної суперечки, тобто в якій компанії має бути виконане замовлення. Справа навіть дійшла до суду. Фігура була успішно завершена.

Календар

1889 - заснування парафії

1890 - завершення будівництва першої церкви

1903 - початок будівництва нового храму

1905 - завершення будівництва нового храму

1917 - завершення будівництва нового шкільного приміщення

1928 - освячення церкви

1987 - закриття школи

2013 - Об'єднання парафій св. Франциска та св. Гедвіги Сілезької

Текст вперше опублікований у книзі Інституту Полоністики
Анна Сильвія Чиж, Бартломей Гутовський, Павло Сєрадзький, Parafie i kościoły polskie w Michigan, Winsconsin i Massachusetts , Варшава 2021, с. 55-69.